Чи врятує Європу Тоні Блер?

Німецькі тижневики, як і щоденні видання, коментують кризу в Європейському союзі після відхилення на референдумах у Франції та Нідерландах проекту конституції ЄС. Формально документ більше не може набрати чинності. Про шляхи виходу з кризи говоритимуть на саміті Євросоюзу наступного тижня. РЕЙНІШЕР МЕРКУР з Бонна критикує:

Якщо гучне „ні” з Франції та Голландії мало пробудити Європу від сну, то в Брюсселі поки цього не сталося, там ще сплять. Заклики триматися, які щодня поширює керівництво союзу, виглядають майже смішно. Ні, каже голова Ради ЄС Юнкер, „конституція не мертва”. Це звучить так само переконливо, якби капітан судна, що йде на дно, виголосив промову про тимчасові коливання поверхні моря, - іронізує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

На думку оглядачів, особливу роль у Євросоюзі небазаром відіграватиме прем”єр-міністр Великобританії Тоні Блер. Від 1 липня його країна на півроку перебере головування в ЄС. Газета ЦАЙТ з Гамбурга пише:

На кризовому саміті в Брюсселі британський прем”єр виступатиме в ролі чесного посередника. Він сподівається, що серед європейських урядів домінуватиме думка про неможливість врятувати конституцію. Зважаючи на прірву, що утворилася між європейськими народами та елітами, Блер вважає небезпечними прагнення проштовхнути конституцію силою, -

зауважує ЦАЙТ і далі пише:

На перший погляд, є певна іронія в тому, що роль садівника в занедбаному європейському городі тепер виконуватиме „британський козел”. А хто ж як не він? Німецький канцлер Ґергард Шредер, якого Блер, як і раніше, високо цінує особисто, чекає на швидке закінчення свого правління. Президент Франції Ширак, якого британський прем”єр не може терпіти, втратив політичну вагу після провалу конституційного референдуму у власній країні. Тоні Блер, який хоч трохи й втратив популярність, але все ж таки нещодавно переміг на виборах, тепер знову тримає в руках власну долю. Новий шанс вижити йому подарували саме французи, хто б міг подумати! Адже неухильна поразка на конституційному референдумі (від 70 до 80 відсотків британців проголосували б проти проекту) змусили б прем”єра віддати ключі від його резиденції міністру фінансів Ґордону Брауну. Якщо ж референдуму не буде, то Блер продовжує керувати країною. Кажуть, що прем”єр-лейборист хоче обов”язково протриматися на посаді довше, ніж свого часу Меґґі Тетчер. Якщо це так, то Брауну ще доведеться чекати щонайменше до 2007 року, -

припускає ЦАЙТ і веде далі:

...Отже, Блер починає битву за Європу з оптимізмом... Нова Європа, яка на думку британського прем”єра ще має розширюватися, в тому числі й за рахунок Туреччини, більше відповідає британському смаку. Європейський союз має стати гнучкішим, більш відкритим в бік Америки й незалежнішим від брюссельської бюрократії..., -

констатує ЦАЙТ і далі нагадує:

Коли 1997 року Тоні Блер прийшов до влади, він обіцяв розв”язати „європейську дилему” своєї нації. Щоб посилити політичний вплив Лондона в ЄС, він навіть був готовий відмовитися від фунта стерлінгів. Сьогодні у Великобританії вже ніхто не переймається євро, який вважається там економічно небезпечним і політично нереальним проектом. Отже, Блер не досяг своєї проголошеної мети. Парадокс, але здається, що саме це посилює роль Британії в новому ЄС, в якому більше не домінуватимуть Берлін і Париж. Блер має на своєму боці нових членів Євросоюзу зі Східної Європи, а також скандинавів, ірландців та голландців. Східні європейці роблять ставку на Америку, особливі відносини з якою так завзято плекає Блер. У кожній кризі хтось виграє, а хтось програє. Але Тоні Блер має всі підстави вірити, що він буде серед переможців, - переконана ЦАЙТ.