Чи врятують атмосферу морські водорості?

У приміщенні чути гучне булькання. У теплиці дослідного центру західнонімецького міста Юліха висять прозорі пластикові шланги, в яких –мутно зелена рідина. Можливо, в майбутньому ця рідина допоможе зменшити викиди в атмосферу небезпечного для неї газу – двоокису вуглецю. Принаймні на це сподіваються німецькі вчені. Зелена рідина – це мільйони та мільярди мікроскопічних водоростей, які здатні вижити в будь-якому куточку планети. Навіть у гарячих джерелах, в отруєній та солоній воді. Ці мікроводорості, каже біолог Костас Шинаракіс, мають одну велику перевагу – вони люблять двоокис вуглецю.

«Це особливий різновид водоростей, які найбільш ефективно вбирають двоокису вуглецю та перетворюють його в клітини біомаси. Ми сподіваємося, що ці процеси можна контролювати у великому масштабі, наприклад, відфільтровувати двоокис вуглецю на вугільних електростанціях, щоб він не потравляв у повітря», - каже Шинаракіс.

Водорості на електростанціях

Водорості як і інші зелені рослини потребують повітря та двоокис вуглецю, щоб виростати. Цей процес називається фотосинтез. Але на відміну від наземних рослин водорості ростуть у 7-10 разів швидше і відповідно «вбивають» більше двоокису вуглецю. За підрахунками науковців, два кілограми водоростей нейтралізують чотири кілограми СО2. Чи можна за допомогою цих мікроводоростей перетворити екологічно брудні вугільні електростанції на чисті джерела енергії? Адже вважається, що третину викидів в атмосферу двоокису вуглецю спричиняють традиційні електростанції, де спалюють корисні копалини. «Потрібні мільйони таких лабораторій, як наша, щоб зробити німецькі електростанції такими, що не забруднюють атмосферу. Але це варіант», - каже Костас Шинаракіс.

Еко-дизель з водоростей

Інші науковці налаштовані скептично. «Мета нашої лабораторії – не в тому, щоб вирішити проблему двоокису вуглецю. Ми використовуємо СО2 для виробництва високоякісної біомаси. Тобто ідеться про біомасу, біомасу, біомасу. Водорості можуть це краще, ніж наземні рослини», - каже Мартін Кернер. Він очолює в Гамбурзі проект зі штучного розведення водоростей. Кернер сподівається, що з біомаси водоростей можна виробляти будівельні матеріали чи екологічне дизельне пальне. За його розрахунками, з такої ж площі водоростей можна отримати в 50 чи 100 разів більше пального, ніж з ріпака. Ще одна перевага водоростей – вони не є харчовим продуктом, а отже, їхнє вирощування не забирає в людей землю для важливих продуктів.

Автори: Юдіт Гартль / Роман Гончаренко

Редактор: Христина Ніколайчук