Offshore Leaks

"Телефони дзвонять безперестанку, а наш сайт уже двічі "падав" - такої кількості запитів та "кліків" ми ще ніколи не мали", - Вільям Базенберг, директор організації Center for Public Integrity (CPI), назву якої українською можна перекласти як Центр громадської чесності, в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD розповідає про різке зростання популярності CPI після початку проекту Offshore Leaks.

До складу CPI входить заснований у 1997 році Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ). В його офісі у центрі Вашингтона працюють усього п'ять співробітників. Проте саме ця організація, покликана боротися проти корупції та неправомірного використання влади, передала журналістам провідних світових видань інформацію про осіб, котрі ухилялися від сплати податків або відмивали гроші. Цю базу даних - а йдеться про 260 гігабайтів інформації, що складалася з 2,5 мільйонів різноманітних документів, - очільник ICIJ австралієць Жерард Райл отримав поштою від анонімного джерела.

Вирішальні особисті контакти

Серед медіа, котрі долучилися до проекту Offshore Leaks, - американська газета Washington Post, британська Guardian та французька Le Monde. У Німеччині доступ до документів отримали видання Süddeutsche Zeitung та суспільно-правова телерадіокомпанія Norddeutscher Rundfunk (NDR). 

Причини, з якої саме ці ЗМІ обрали для оприлюднення даних про податкових шахраїв, скоріше за все особисті. Адже, для прикладу, Ганс Ляєндекер, головний редактор газети Süddeutsche Zeitung, є членом ICIJ. Тоді як журналіст NDR Джон Ґец, як припускають, також має добрі зв'язки з організацією.

Без співпраці зі слідчими

ICIJ категорично відкидає передачу інформації, якою заволоділи журналісти, органам влади. "Я особисто дуже добре можу собі уявити, що деякі люди розлючені. Проте почавши з передачі даних, можна зруйнувати базову довіру між джерелом та задіяними журналістами", - вважає німецький журналіст Себастьян Мондіаль, котрий опрацьовував отриману від ICIJ базу даних.

Ганс-Петер Бурґгоф, професор економіки та фінансових послуг університету Гоенгайма, не схвалює те, що ці дані опинилися виключно в руках журналістів. "Вибірковим публікуванням таких даних можна у тому числі робити політику. Влада у цьому випадку опинилася у руках журналістів", - вважає науковець. Проте Бурґгоф сподівається, що ті відповідально поводитимуться з цією інформацією.

Offshore Leaks та WikiLeaks

Випадок з Offshore Leaks, як і обрана засновниками назва проекту нагадують про викривальну платформу WikiLeaks. Проте якщо придивитися уважніше, можна помітити істотні відмінності. Проект WikiLeaks не був журналістською платформою, на його сайті дані публікувалися без подальших досліджень. Тоді як у рамках проекту Offshore Leaks журналісти обробляють отриману інформацію, перевіряючи і співставляючи її з даними із інших джерел.

Деніель Домшайт-Берг, колишній речник WikiLeaks, який восени 2010 року посварився з засновником проекту Джуліаном Ассанжем, позитивно відгукнувся на адресу такого підходу. "Це те, до чого ми повинні прагнути. Подалі від реклами і ближче до професійної і по-справжньому структурованої публікації Leaks", - сказав Домшайт-Берг.