Хвороба під назвою «Інтернет»

День у Герберта пройшов непогано. Спочатку він купив новий альбом свого улюбленого гурту, потім він поділився зі своїми друзями проблемами на роботі й врешті-решт виграв три партії в покер. Тут варто зауважити, що все це відбувалося он-лайн. 35-річний житель Дюссельдорфа страждає на залежність від Інтернету, і для нього все обертається тільки навколо всесвітньою павутини:

«Після роботи я якомога швидше поспішаю додому для того, щоб знову зайти в Інтернет. Так я ввечері можу провести шість-сім годин. Щоправда, на ранок я відчуваю себе втомленим і мені так не хочеться йти на працю. І так майже щодня».

Шість місяців тому Герберта полишила дружина. Розраду він знайшов в Інтернеті. Відтоді електрик постійно запізнюється на роботу, не демонструє жодної ініціативи й майже ні з ким не спілкується. Вернер Гюбнер з Товариства з наукової психотерапії вбачає в такій поведінці типові ознаки залежності від Інтернету:

«Справді, всі ознаки, які є типовими для якоїсь залежності, притаманні й цьому нематеріальному засобу. Тобто, люди не можуть позбутися звички постійно проводити час в Інтернеті. Він перетворився для них на найкращого товариша, там вони підтримують соціальні контакти. І цей паралельний світ поступово витісняє у них світ реальний».

Вперше про залежність від Інтернету заговорили в середині 90-х років. При чому все розпочалося з на перший погляд кумедної історії. Один нью-йоркський психіатр вжив таке поняття, як жарт. Пізніше цю тему вже серйозно порушила газета New York Times, і в дискусію включилася ціла низка фахівців. Вернер Гюбнер:

«Починаючи від 2000-го року, в Берліні регулярно стежать за поширенням залежності від Інтернету. Актуальна цифра – близько десяти тисяч хворих. І це ж тільки Берлін».

За оцінками експертів, по всій Німеччині у всесвітній мережі загрузло близько півмільйона осіб. Залежним від Інтернету вважається той, хто проводить перед комп’ютером щотижня близько тридцяти годин свого вільного часу. У такому разі людина може втратити контроль над собою і повинна рахуватися з негативними соціальними наслідками. Експерти називають багато причин, чому люди так би мовити, тікають у мережу. Ці причини є типовими й для інших видів залежності – самотність, проблеми в родині, стрес у школі, безробіття. Як зауважив психолог Вернер Гюбнер, найбільше така залежність загрожує підліткам:

«Вони вже не діти, але ще й не дорослі. Вони ще не підготовлені до життя. А тут раптом за допомогою Інтернету вони можуть продемонструвати свою силу: наприклад, швидко роздобути будь-яку інформацію, завантажити собі на комп’ютер музичний альбом, який тільки вчора з’явився. Вони завойовують королівства і відчувають себе героями».

Позбутися такої залежності непросто. Для багатьох комп’ютер вже став невід’ємною складовою буденного життя й побуту. Однак за допомогою дисципліни й встановлення для себе чітких правил можна взяти під контроль і цю сучасну хворобу. Допомогти можуть також психологи. Але все ж таки перший крок має зробити кожен особисто. Герберт з Дюссельдорфа цього, на жаль, ще не усвідомив:

«Мені подобається сидіти в Інтернеті. Я от тільки трохи втомився. Але хворим я себе не відчуваю».