«Фукусіма» змінила ставлення до атомної енергетики у світі

Аварія на японській АЕС «Фукусіма» змінила ставлення людей до атомної енергетики в цілому світі. Цю тенденцію підтверджує опитування, проведене міжнародною компанією Ipsos у 24 країнах, де зосереджено близько 60 відсотків населення планети. У 21 з 24 держав більшість респондентів висловилися за закриття АЕС. Лише в Індії, США та Польщі більша частина громадян усе ще виступають за подальше використання атомної енергетики. Особливо помітна зміна настроїв в Азії: в Китаї, Японії та Південній Кореї кількість противників атомної енергії після подій на «Фукусімі» подвоїлася.

Азія: удар для атомного лобі

До трагедії на «Фукусімі» саме Азія, більше за будь-який інший континент, робила ставку на розвиток атомної енергетики. Японія, приміром, покривала 29 відсотків своїх потреб в енергії за рахунок 55 атомних реакторів та планувала збудувати ще 15. У Північній Кореї діє 21 реактор, що виробляє понад третину усієї необхідної електроенергії, заплановано будівництво ще 11 установок. Амбітні плани з будівництва нових АЕС були в Індії та Китаї, де частка атомної енергії поки що низька – близько 2 відсотків. Індія планує збудувати 23 атомні електростанції, КНР – 77.

Хвиля антиатомних настроїв в Азії швидко докотилася і до політиків. Офіційно на континенті ніхто не відмовлявся від атомної енергетики, хоча Китай і вводив на деякий час мораторій на будівництво нових АЕС. Однак страх перед новою атомною катастрофою змусив уряди цих країн форсувати програми розвитку альтернативних, відновлювальних джерел енергії.

Найбільший виробник атомної енергії – Сполучені Штати Америки – ось уже 20 років не будує нових реакторів. 1979 року країна заледве не стала жертвою великої ядерної катастрофи на АЕС Three Miles Island у штаті Пенсільванія. Щоправда, ще більше, ніж повторення колапсу, американці бояться залишитися без світла. Тому, згідно з опитуванням газети USA Today, 53 відсотки мешканців країни вважають, що відмова від ядерної енергетики поставить під загрозу енергетичну безпеку США.

Хто наступний у Європі?

Європа вперше зіштовхнулася з наслідками атомної катастрофи ще 1986 року в Чорнобилі і винесла з цього перші уроки. Після аварії на ЧАЕС деякі західноєвропейські країни вирішили відмовитися від ядерної енергетики та згорнули програми з будівництва нових реакторів. Катастрофа на японській «Фукусімі» стала наступною віхою. Першою про відмову від атомної енергетики заявила Німеччина. До 2022 року всі атомні електростанції ФРН будуть виведені з експлуатації. Згодом проти будівництва АЕС висловилися на референдумі італійці. До 2034 року від атомної енергії відмовиться Швейцарія.

У найбільш складній ситуації опинилася Франція, де 75 відсотків попиту на електроенергію покривається за рахунок АЕС. Якщо правляча консервативна партія Ніколя Саркозі далі підтримує розвиток галузі, то «зелені» й соціалісти – а з ними й дві третини французів – вимагають  відмови від використання ядерних технологій. Консенсусу з приводу розвитку атомної промисловості в Парижі більше нема.

АЕС – нерентабельні?

Упродовж десятиріч виробництво енергії за допомогою мирного атому вважалося доцільним як з екологічної, так і з економічної точок зору. Але нині експерти застерігають, що економічні ризики й витрати у випадку катастрофи надто великі. Ніхто у світі не береться страхувати ризики, пов'язані з наслідками аварій на атомних реакторах. Величезні економічні втрати в результаті аварії на «Фукусімі» або на Чорнобильській АЕС лягають на плечі всієї світової спільноти.

Дехто вважає, що і без врахування цих ризиків атомні реактори нерентабельні. За розрахунками Ребекки Гармс, голови фракції «зелених» у Європарламенті, будівництво нової АЕС коштує 7 мільярдів євро, плюс мільярд на закриття станції і 600 мільйонів – на захоронення ядерних відходів. Нинішні вітрові та сонячні електростанції – дешевші, стверджує вона. До речі, понад 90 відсотків населення в країнах, де проводилося опитування Ipsos, висловлюються за активніше використання енергії сонця, вітру та води.

Автори: Геро Рутер / Христина Ніколайчук
Редактор: Дмитро Каневський