У Єврозоні знову все добре?

На перший погляд останні показники економічного зростання Німеччини мали би покращувати настрій. Після зимової стагнації споживацька активність, зростання інвестицій та збільшення закордонного попиту посприяли тому, що економічні показники ФРН за останній квартал зросли на 0,7 відсотка - це найбільший приріст за рік.

А зважаючи на те, що Німеччина як найпотужніша економіка в Європі здатна "поставити на ноги" і країн-сусідів, багато оглядачів вважають, що рецесію у Єврозоні можна оголошувати подоланою. Зрештою, і Франція, як друга за величиною економіка Єврозони, навесні продемонструвала неочікувані 0,5 відсотків зростання. При цьому навіть негативні показники Італії та Іспанії оглядачі оцінюють як успіх, адже вони менші, ніж за попередні квартали.

Тож не дивно, що співробітники статистичного відомства ЄС - Євростату - уперше за останні шість кварталів оголосили плюсові про показники для всієї Єврозони. За їхніми даними, у другому кварталі економіка у зоні євро зросла на 0,3 відсотка. Мовляв, Єврозона виходить із рецесії, і левову частка у цьому процесі забезпечила Німеччина.

Крихкий фундамент

Може й так, проте одна ластівка іще весни не робить. Насправді ж фундамент для упевненого та сталого економічного підйому в Європі і досі залишається доволі крихким. Для прикладу, у Німеччині, за прогнозами Німецького федерального банку та уряду країни, залежна від експорту економіка вже у другому півріччі збавить швидкість.

Тож локомотив, на який у Європі покладають скільки надій, може знову уповільнитися. У Франції так само ще не вирішено, чи плюсові показники у другому кварталі стануть початком тривалого підйому - у будь-якому випадку французька політика не відзначається великим прагненням до реформ.

Ризики світової економіки

У світовій економіці існує також достатньо ризиків та непередбачуваних факторів, здатних перешкоджати економічному підйому Європи. Хоча економічні показники США відновлюються, проте нові індустріальні країни і особливо азійський регіон демонструють сповільнення зростання. Це означає затьмарені перспективи для експортної промисловості у Європі.

І в Японії економіка попри "абеноміку" (політику прем'єр-міністра країни Сіндзо Абе, названа за аналогією до "рейганоміки". - Ред.) суттєво уповільнила зростання. Політика японського прем'єра Сіндзо Абе, спрямована на реанімацію економіки за допомогою надзвичайно м'якої монетарної політики та програм економічного кредитування, здається, втрачає силу своєї дії.

Великий знак питання

Проте не лише у нових індустріальних країнах та Японії, а й у Європі значні проблеми і досі лишаються на порядку денному. Так, початок економічного підйому аж ніяк не вирішує проблему державних заборгованостей у Європі. Проблема структурних диспропорцій у конкурентоздатності країн Єврозони також усе ще чекає серйозного підходу. А політика дешевих грошей Європейського центробанку у середньостроковій перспективі загрожує виникненням економічних "бульбашок" та інфляцією. Подібний фундамент ще ніколи не слугував підґрунтям для упевненого та сталого економічного підйому.

Єврозона справді демонструє зміну тенденцій, проте чи переросте вона у постійне зростання і, чи залишатиметься Німеччина успішним локомотивом цього процесу - наприкінці цього твердження варто поставити, хоч і виключно із обачності, великий знак запитання.