„У тому, що літаки падають, винні, як завжди, ЗМІ”

Увагу європейських видань привернув скандал довкола підписання угоди про постачання зброї між Францією та Лівією. Французька опозиція припускає, що між підписанням угоди та звільненням з лівійської тюрми болгарських медсестер, до чого активно долучався президент Ніколя Саркозі, є зв’язок, й ініціювала створення спеціальної парламентської слідчої комісії. Німецька газета FRANKFURTER RUNDSCHAU з цього приводу пише:

Зустрічаючись з лівійським лідером після звільнення болгарських медсестер, президент Франції Саркозі заявив, що має намір повернути Лівію до світової спільноти. Судячи з усього, Саркозі вважає, що найліпшим способом для цього є поставки обладнання для атомних електростанцій та співпраця у військовій сфері. Він вочевидь забув власні передвиборчі обіцянки про державну мораль, боротьбу за права людини тощо. Вочевидь, тепер його головний принцип - бізнес понад усе, - зауважує FRANKFURTER RUNDSCHAU.

Австрійська газета DER STANDARD звертає увагу на таке:

Вражає не стільки безвідповідальна військова угода Франції з Лівією, скільки спосіб, у який французький президент Ніколя Саркозі безцеремонно здійснює свої оборудки. Так, ніби він продає червоне вино та сир Ватикану, а не атомні технології та ракети країні, що є цілком непередбачуваною і яка все ще мріє про „історичну битву за Єрусалим”, - читаємо в газеті DER STANDARD.

Ще одне видання з Австрії - газета DIE PRESSE аналізує позицію Євросоюзу в цьому питанні:

У випадку Лівії не лише економіка, але й політика перемогла мораль. Чітким зовнішньополітичним пріоритетом Саркозі є посилення Середземноморського простору. За цим стоїть насамперед намагання зупинити нелегальну міграцію з Африки до ЄС через такі країни, як Лівія. Саркозі переконаний, що зробив правильне рішення. Не виключено, що так вважають і його європейські партнери, які поки що утримуються від критики французько-лівійської угоди, - звертає увагу DIE PRESSE.

У Німеччині набирає обертів дискусія довкола слідства, розпочатого проти журналістів, які висвітлювали роботу спеціальної комісії Бундестагу з розслідування діяльності федеральної розвідслужби БНД. 17 журналістів підозрюються у розголошенні державної таємниці, оскільки у своїх публікаціях вони цитували закриті документи парламентської комісії. Газета DIE WELT коментує:

Пісня стара як світ: у тому, що літаки падають, винні, як завжди, ЗМІ. А ще у тому, що вони не залишають політиків у спокої, а дошкуляють їм, як гієни. Але не варто дорікати дзеркалу, коли пика крива. Хто так думає, насправді плутає причини та наслідки. Не можна кидати до в’язниці тих, хто приносить погану новину. Якщо хтось і вибовкав державну таємницю, то це якийсь із членів слідчої комісії - з партійно-політичних чи нарцисичних міркувань, - переконана DIE WELT.

Тему продовжує газета HAMBURGER ABENDBLATT:

Спочатку спецслужби ведуть стеження за журналістами, потім генеральна прокуратура заводить справу проти тих, хто про це повідомив. Де це все відбувається? У країні під назвою Абсурдистан? Ні, в Німеччині в 2007 році. Замість того, щоб натравлювати на журналістів органи юстиції, політикам варто було б подивитися спочатку на себе. Той, хто так вчиняє, підриває принципи свободи преси, зафіксовані в Основному законі, замість того, щоб їх захищати, - коментує HAMBURGER ABENDBLATT.

Увагу європейської преси привернуло також показове встановлення російського прапора на дні багатого на нафту шельфу Північного полюсу. Британська газета DAILY TELEGRAPH переконана:

Такого роду акції відволікають російське населення від злочинності, яка процвітає в Росії і розвитку якої частково дає поштовх сам уряд. А також від тиранічної та брутальної поведінки президента Путіна проти тих, хто його критикує. Те, що Росія володіє такою великою кількістю енергоресурсів, може стати проблемою для вільного світу через мінливі та подекуди шантажистські настрої кремлівського режиму, - припускає DAILY TELEGRAPH.

Тему продовжує італійська газета LA STAMPA:

Схоже, що Росія претендує на роль останньої колосальної нафтової цистерни світу. Москва поспішає застовпити за собою багатий на нафту шельф Північного полюсу. Російська арктична експедиція мала на меті не лише наукову цінність і не лише рекорди для книги Гіннеса. Вона має насамперед геополітичну та стратегічну вагу, - констатує LA STAMPA.