Український космос: тролейбусом до зірок
3 березня 2016 р.
Підприємства української ракетно-космічної галузі гостро потребують замовлень. Галузь і досі забезпечує роботою чимало фахівців. Лише конструкторське бюро "Південне", за останніми даними, нараховує понад 5 тисяч працівників. Проблеми поглибив українсько-російський конфлікт. Державне космічне агентство України, яке відповідає за реалізацію українських космічних програм, 2015 року призупинило пряму співпрацю у космічній галузі з російськими виробниками та конструкторами, промислові гіганти обох країн зберегли кооперацію лише у зобов'язаннях за міжнародними проектами.
За словами експерта Валентина Бадрака, галузь "була на 70-80 відсотків зав'язана на Росію". Так, лише "Південмаш", за даними самого підприємства, скоротив у 2014 році обсяги виробництва космічної техніки за договорами з Росією в сімнадцять разів.
Розлучення з Росією
Але "розлучний процес" з росіянами почався ще задовго до Євромайдану. Спочатку росіяни відмовилися від українських ракет "Циклон". Виходом мав стати бразильсько-український проект спорудження космодрому Алкантара в Бразилії, щоб потім разом вийти на ринок пускових послуг з ракетою "Циклон-4". Та бразильці вийшли з проекту й космодром не збудували.
Крім "Циклону", є ще "Зеніт". Нечасті пуски ракети-носія здійснюють з космодрому Байконур у межах міжнародної програми Land Launch ("Наземний старт") та з плавучої платформи "Одіссей" проекту Sea Launch ("Морський старт"). 2015 року відбувся один пуск "Зеніту". Останній пуск з морської платформи був у травні 2014 року.
Космодром Байконур орендує Росія, а власником більшості активів Sea Launch є російська РКК "Енергія". Ракети "Зеніт" мають ще одну "хворобу" - російський двигун РД-171 та комплектуючі, що його значно здорожує. Крім того, українці співпрацюють з росіянами у межах конверсійної ракети "Дніпро".
Співпраця з Заходом
Альтернативою стали замовлення з боку західних компаній. Для американської компанії Orbital ATK українці випускають елементи конструкції першого ступеня ракети Antares, яка доправляє вантажний корабель Cygnus з території США до Міжнародної космічної станції. Починаючи від 2013 року, здійснено п'ять пусків Antares, один з яких завершився аварійно. Відновлення пусків цієї ракети заплановане на 2016 рік.
КБ "Південне" випускає також двигуни для 4-го ступеня ракети-носія легкого класу Vega Європейської космічної агенції (ESA). За програмою Vega здійснили шість успішних пусків, три з них 2015 року. В європейському операторі космічних послуг Arianespace на запит DW повідомили, що італійській компанії-виробнику замовили ще три ракети Vega. Отже, знадобляться й українські двигуни.
Власні розробки
Аби зменшити залежність від Росії та здешевити українські ракети, КБ "Південне", попри борги, розробляє власні ракетні двигуни. "Сьогодні маємо документацію на двигуни перших ступенів із тягою у 200 і 250 тонн на базі нашого РД-815. Він дозволяє при різній комплектації збірки отримувати тягу в 500, 750, 1000 тонн!", - заявив генконструктор КБ Олександр Дегтярьов в інтерв'ю DW.
У самому КБ повідомили, що цьогоріч розпочали фінансування створення найважливіших елементів РД-815: газогенератора, камери згорання та турбонасосного агрегату. Є навіть модифікація цього двигуна для ринку США з індексом Guardian250 (GU250). Цими двигунами теоретично можна було б оснастити перші ступені ракет Atlas-Vкомпанії ULA та перспективну модифікацію Antares компанії Orbital ATK, де стоять російські двигуни виробництва НВО "Енергомаш".
Амбітні плани… на папері
Крім двигунів, КБ "Південне" працює над амбітною ідеєю створення ракет сімейства "Маяк". Насамперед для них і розробляють нові двигуни. За задумом, це мають бути ракетоносії виключно українського виробництва на базі перевірених технологій. Радник голови українського космічного відомства Едуард Кузнєцов розповів у розмові з DW, що для цих ракет вже виготовили та успішно випробували окремі вузли та системи.
Утім, двигуни КБ "Південне" досі перебувають у стадії розробки. Сподіваються на залучення іноземного інвестора чи партнера. Однак, як пояснив Едуард Кузнєцов, надій на такий сценарій небагато, адже космічні держави, за його словами, "егоїсти і не бажають виникнення повноцінного конкурента".
Створення перших ракет-носіїв сімейства "Маяк" має вийти на фінальний етап десь 2020 року, прогнозує Кузнєцов. Натомість колишній його шеф Олег Уруський не вірить, що ця ракетна родина колись взагалі зможе вийти за стадію ескізних проектів та задумів. Крім того, й досі відкритим лишається питання стартового майданчика для ракет "Маяк".
"Південмаш": тролейбуси замість ракет
Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець повідомив у розмові з DW, що завантажити підприємства галузі могли б замовлення оборонного характеру. За його словами, нині КБ "Південне" співпрацює з іноземним замовником. "Якщо розробки виявляться успішними, їх, принаймні частково, змогла б використовувати й українська армія", - додав експерт.
Натомість "Південмаш" змушений через брак замовлень перебиватися випуском тролейбусів. Згурець додав, що підприємство виступало навіть з ініціативою технічно обслуговувати танки та іншу техніку сухопутних військ, але "Укроборонпром" має достатньо власних потужностей для цього", - пояснив експерт.
Едуадр Кузнєцов розповів, своєю чергою, що держбюджет 2016 року передбачає збільшення фінансування української національної космічної програми приблизно вп'ятеро порівняно з 2015 роком.