Вишеградська четвірка та праві популісти

Чотири східноєвропейські країни - Угорщина, Польща, Словаччина та Чеська Республіка - входять у так звану Вишеградську четвірку. Вони вже не перший рік затято опираються політиці ЄС щодо розподілу біженців за загальними квотами. Через це Європейська Комісія розпочала проти трьох із них - Польщі, Угорщини та Чеської Республіки - процедуру притягнення до відповідальності за порушення законодавства ЄС.

Попри напружені відносини з Брюсселем правопопулістську політику уряду підтримує населення цих країн. А подальше несприйняття Вишеградською четвіркою позиції ЄС може призвести до поглиблення розколу між східними та західними країнами Євросоюзу, застерігають експерти.

Чехія після виборів

Переконливим переможцем на парламентських виборах у Чехії став рух мільярдера Андрея Бабіша ANO ("Так"). Яким курсом популісти поведуть Чехію, залежатиме насамперед від того, з ким Бабіш зможе сформувати урядову коаліцію. Уродженець Словаччини Бабіш під час передвиборної боротьби показав себе євроскептиком, противником довгострокового поглиблення інтеграції в рамках ЄС та різким критиком курсу канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel) у питанні політики щодо біженців. Хоч Чехія ще 2015 року зобов'язалися прийняти 1500 шукачів притулку, як уряд, так і опозиція й досі виступають проти розподілу біженців між країнами-членами ЄС за квотами. Бабіш обіцяв і надалі провадити жорстку прикордонну політику, щоб обмежити потік біженців у Чехію.

Крім того, досить сильну підтримку отримала на виборах і чеська праворадикальна партія "Свобода й пряма демократія" (SPD), що набрала близько 11 відсотків голосів. 2015 року кількість іноземців, що проживали у Чехії, становила близько чотирьох відсотків населення.

Угорщина й "чистота нації"

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з партії "Фідес" пропагує ідею "етнічної чистоти мадярської нації". "Етнічна гомогенність мусить зберігатися!" - не раз наголошував Орбан у своїх виступах. До багатьох рішень його нерідко підштовхує опозиційна праворадикальна партія "Йоббік". Сам Орбан затято опирається чинним для всього ЄС квотам перерозподілу біженців, котрі його уряд розглядає як потенційну загрозу потрапляння до країни багатьох "чужорідних" елементів. Особливий переляк викликає в Орбана можливе зростання кількості мусульман у країні. Щоправда, підстав для таких "побоювань" небагато - наразі частка неугорців становить не більше двох відсотків від загальної кількості населення країни.

Позиція Орбана неабияк дратує Брюссель. Нещодавно Європейський Суд зобов'язав Словаччину та Угорщину до прийому біженців, а тим часом угорський парламент і надалі ухвалює пакети законів, мета яких - обмежити приплив біженців до країни. Підходящим символом політики ізоляціонізму Орбана стала й прикордонна стіна завдовжки 175 кілометрів, котру спорудили на кордоні країни з Сербією та Хорватією. За цей прикордонний мур Будапешт навіть виставив рахунок Брюсселю на суму 400 мільйонів євро, щоб перевалити на ЄС кошти на спорудження.

На додачу керівник угорського уряду, на відміну від глав держав та урядів інших членів Вишеградської четвірки, орієнтується на Москву. Одним з прикладів тісної співпраці з Москвою стала згода російського президента Володимира Путіна на виділення мільярдного кредиту Угорщині, котрий піде на спорудження "Росатомом" енергоблоків угорської АЕС "Пакш-2". Це ставить Угорщину в багаторічну залежність від Москви.

Словаччина теж опирається

Після перемоги Бабіша на виборах у Чехії Словаччина залишилась єдиною країною Вишеградської четвірки з соціал-демократами при владі. Попри це й тут теж дедалі гучніше лунають національно-консервативні нотки. Приміром, прем'єр-міністр Роберт Фіцо постійно наголошує, що є взаємозв'язок між тероризмом, відповідальність на який він огульно покладає на біженців-мусульман, та неконтрольованою міграцією. Під останнім явищем він розуміє рух біженців 2015 року. Утім, на відміну від Угорщини, Словаччина не була частиною так званого "балканського маршруту", яким у різні країни Європи потрапляли біженці у сумнозвісний рік.

У Словаччині майже не спостерігаються міграційні процеси. Кількість мігрантів становить не більше одного відсотка від загальної кількості жителів країни. Тих біженців, котрі якимось чином опинилися в цій східноєвропейській країні, переводять у тимчасові табори, де ставлення до них мало чим відрізняється від ставлення до злочинців.

Водночас, щоб уникнути скандалу з Брюсселем, Братислава продемонструвала гнучкість та готовність приймати біженців-мусульман із Сирії. Цьому передували довгі нарікання через рішення Європейського Суду щодо зобов'язань із розподілу біженців. У відповідь на це ліберальна та правопопулістська опозиція звинуватила керівника уряду Фіцо в недостатньому спротиві політиці прийому біженців.

Непоступливість Польщі

Польський уряд дотримується безкомпромісної позиції й відхиляє загальноєвропейську політику щодо біженців. І це попри відкриття Європейською Комісією справи проти Угорщини, Чехії та й самої Польщі. Урядовцям у Варшаві краще рахуватися із санкціями з боку Брюсселя, ніж піти на прийом біженців. На відміну від Угорщини, в Польщі серед сил правого табору немає жодної, що могла б хоч якось помірятися силами з правлячою партією "Право і справедливість" Ярослава Качинського. Сама ця партія обґрунтовує свою непоступливу антиміграційну політику тим, що такою рішучою позицією вона веде боротьбу за збереження польської та християнської ідентичності.

Під час дискусій щодо обов'язкових для всіх країн-членів ЄС квот на розподіл біженців Польща аргументувала свою позицію й тим, що шукачі притулку й так не залишатимуться в Польщі, а мандруватимуть далі - в західні країни ЄС. У відповідь на оголошену урядом країни згоду прийняти дві тисячі біженців із регіонів, де вирує війна, групи націоналістів провели акції протесту ксенофобського характеру. Це тоді, коли частка іноземців у Польщі - взагалі мізерна: близько 0,3 відсотка населення.

Та незначна кількість біженців, котрим якимось дивом вдається потрапити та залишитися у Польщі, опиняється у центрах прийому шукачів притулку. Як правило, під такі центри переробили колишні табори відпочинку, вспадковані з доби комунізму. Більшість із них розташовані за межами міст. Так само переважна більшість шукачів притулку походить із країн колишнього СРСР. За першу половину 2017 року кількість заяв на отримання статусу шукача притулку становила в Польщі майже 4200. З них половина - з Росії, точніше кажучи з Чеченської Республіки. Крім того, статус біженця надали 273 шукачам притулку з Сирії, Єгипту та Іраку.

Австрія на роздоріжжі

Після парламентських виборів у Австрії подальший курс цієї центральноєвропейської країни в питанні політики щодо біженців поки що незрозумілий. Особливо після початку переговорів про формування урядової коаліції консервативною Австрійською народною партією (АНП) Себастіана Курца (Sebastian Kurz) з правопулістською Австрійською партією свободи (АПС) постає кілька запитань. Незрозуміло, зокрема, чи буде новий австрійський канцлер Курц союзником Меркель щодо міграційної політики, чи тяжітиме радше до позиції країн Вишеградської четвірки.