Стипендії для науковців
9 жовтня 2013 р.Близько сотні слухачів - повну залу Київського національного університету - зібрала лекція професора Вальтера Кошмаля, члена вибіркової комісії одного з найбільших німецьких фондів, який надає стипендії закордонним науковцям. Він розповів аспірантам, викладачам і студентам, як здобути підтримку на проведення наукових досліджень у Німеччині. На лекції професора Регенсбурзького університету побувала й кореспондентка DW.
Потрібні пристрасні дослідники
Стипендії від Фонду Александра фон Гумбольдта надаються закордонним науковцям, які захистили дисертацію протягом останніх чотирьох років, і не раніше. Окрема цільова аудиторія фонду - досвідчені вчені, керівники дослідницьких груп, молоді професори, які захистилися упродовж минулих 12 років. Молоді дослідники отримують щомісячні стипендії - 2 650 євро, досвідчені - до 3 150. Одруженим стипендіатам та тим, хто має дітей, виплачуються дещо більші суми.
Щоби здобути стипендію, необхідно подати на конкурс науковий проект, який має бути здійснений у Німеччині. Ті, кому пощастило, отримують суттєву наукову свободу - можуть розвивати теми своїх дисертацій або робити щось зовсім інше. При цьому авторські права на результати досліджень належатимуть виключно науковцям, запевнив член комісії.
Не дивно, що конкуренція тут серйозна. Щороку вибіркова комісія фонду, яка складається з 40 вчених із різних галузей науки, отримує в середньому 1400 заявок на здобуття стипендій. Відбирають з них близько 450 найкращих, розповів професор Кошмаль. Колективних стипендій у Фонді Гумбольдта не практикують. Підтримка надається з особистим підходом до кожного кандидата і тільки найкращим, підкреслив радник німецького посольства в Україні Ансґар Ашфаль.
"Рішення залежить не від країни вашого походження чи сфери досліджень. Найважливіше під час відбору - науковий план і сама людина як наукова особистість. Майбутній стипендіат має переконати комісію, що він - справжній пристрасний дослідник", - пояснив Вальтер Кошмаль. Утім, якщо тема майбутнього проекту пов'язана з Німеччиною, це "трішки краще", зауважив він, відповідаючи на запитання слухачів.
Не кількістю, а якістю
Зазвичай переможці конкурсу здійснюють свої проекти в Німеччині за один-два роки. Фахівці з гуманітарних наук повинні для цього знати німецьку мову або, у крайньому разі, вивчати її під час наукового перебування. Для представників природничих наук, які підкорять комісію своїми науковими планами, достатньо знання англійської.
Претендентам на стипендії професор Кошмаль порадив ретельно попрацювати перш за все над описом оригінального наукового проекту. На його думку, подавати документи до Фонду Гумбольдта варто тоді, коли вчений має не тільки захищену дисертацію, а й додаткові дослідження - кілька наукових статей не за темою дисертації, опублікованих в українських та закордонних наукових виданнях.
"У Німеччині важлива не кількість, а якість наукових публікацій. Двох-трьох хороших статей буде достатньо", - зауважив професор і відразу наголосив, що дослідники, які публікуються тільки українською та російською мовами, не можуть вважатися міжнародними.
Прагматичний процес
"Усе це вигідний і дуже прагматичний процес для обох сторін - і для запрошених науковців, і для Німеччини, яка приваблює здібних людей із усього світу та просувається вперед", - каже Ігор Шевченко, старший науковий співробітник Інституту біоорганічної хімії НАНУ. Свого часу він провів два роки в Німеччині, працюючи над дослідженнями в галузі молекулярної хімії за стипендією Фонду Гумбольдта.
Подаватися на дослідницьку програму його спонукало "бажання будь-якого вченого реалізувати свої ідеї". Українська система організації науки побудована так, що всі дослідницькі лабораторії керуються "зверху", тому "ти не маєш можливостей реалізовувати свої ідеї". Німецький досвід допоміг Шевченку розвиватися: після того він здійснював наукові проекти в університетах США, а в Німеччині часто буває й досі, оскільки має тут наукові контакти та друзів.
"Еміграція ще нікого не робила щасливим"
За понад тридцять років, відколи Фонд Гумбольдта співпрацює з Україною, стипендії отримали понад 150 українських учених. 80 відсотків із них - фахівці з природничих наук: фізики, математики, інформатики, хімії, біології, медицини, мінералогії. Про це DW повідомили в українському Гумбольдт-клубі, який об'єднує випускників програм фонду. Звісно, перед стипендіатами часто постає доленосне питання: робити все, щоб залишитися за кордоном, чи повертатися?
За словами Ігоря Шевченка, можливості залишитися в нього були - і в Німеччині, і в Америці. Але учений повернувся в Україну. Своє рішення він пояснив просто: "Еміграція ще нікого не робила по-справжньому щасливим".
На думку вченого, німецька система організації науки - значно краща за українську. У німецькому університеті йому було легше отримати потрібні реактиви та умови для дослідів. Але в Україні науковець теж може успішно використовувати результати закордонних досліджень і впливати на суспільні процеси, як, наприклад, реорганізацію Національної академії наук, зауважує він. "У нас лишилося багато розумних людей, але через те, що система залишається радянською, багатьом не вдається себе реалізувати", - пояснив учений у розмові з DW.