У пошуках свободи

Двокімнатна квартира, шкіряний диван у гостинній, старенькі шафи на кухні та постільна білизна Hello-Kitty у спальні. За убранням не вгадаєш, що у цій квартирі, площею 60 квадратних метрів, мешкають шестеро сирійських біженців. Це помешкання розташоване у маленькому містечку Зінціг, що у землі Рейнланд-Пфальц. Це - новий дім для двох сімей з сирійського міста Аллепо.

33-річна Далал Абдулькадер минулого року утекла із Сирії з двома доньками. Два місяці тому до неї приєдналась родичка Гулістан Айо, яка має двох синів. Усі троє тепер також у Німеччині. Сьогодні у них гості: мати Далал, її сестра та дядько. Пригощають їх арабською кавою з маленьких філіжанок, молочною рисовою кашею з корицею та макаронами з томатним соусом. "Німецька їжа подобається", - каже 11-річна донька Далал Лідіа. Однак, італійські спагетті та бельгійська картопля-фрі подобаються їй більше.

Дорогою до Німеччини

На відміну від п'яти тисяч сирійських біженців, які прибувають до Німеччини з таборів у Лівані, Далал та Гулыстан долали відстань між Сирією та Німеччиною самотужки. Чому тікали саме до Німеччини? Бо тут уже багато років живуть їхні родичі.

Далал - сучасна арабська жінка. Вона вбрана у джинси та чоботи на підборах, її волосся не покрито, а губи нафарбовані рожевою помадою. Каже, що ніколи не забуде, як її зустріла Німеччина. Дорогою сюди, яка пролягала через Туреччину, Грецію та Італію були і голод, і блукання лісом, і придбання фальшивих документів. З поїзда "Рим-Мюнхен" на Далал з доньками чекали родичі… і поліція.

Понад 12 годин їх тримали у камері. За словами Далал, поліцейський не дозволяв навіть відвідувати туалет. "Я сказала йому тоді, що він нагадує мені співробітника сирійської спецслужби", - пригадує Далал.

Спочатку арешт, потім - табір для біженців

Після відділку Далал з доньками опинилась у таборі для біженців в місті Трір. Так званий первинний табір, до якого максимально на три місяці спрямовують прохачів притулку, нараховує близько 700 місць для біженців. Згодом людей розподіляють по громадах, які й вирішують, де і як біженців розселити.

Після трьох тижнів у Трірі Далал змогла перебратись до своєї сестри Фатіми Штер, яка мешкає в Німеччині уже 20 років. Жінка працює у кондитерському цеху у Бонні і мешкає неподалік у невеликому містечку. Гулістан - родичка Далал та Фатіми - у Німеччині загалом півроку. Спочатку з синами вона також потрапила до табору у Трірі. "Була рада опинитись там - у безпеці", - розповідає 26-річна жінка. І водночас додає: "У мене були проблеми з вагітністю, і я попросила кімнату на першому поверсі, однак ніхто не звернув на прохання увагу, і ми опинились на третьому".

Далал і Гулістан вдячні долі за те, що опинились у Німеччині. Однак вони хотіли б мати тут більше свободи. "На батьківщині ми могли вільно працювати", - пояснює Далал. Зараз вона хоч і має право пересуватись по всій Німеччині, однак працювати - тільки у тій федеральній землі, де вона мешкає. Для неї це суттєва зміна у порівнянні із життям у Сирії: у Аллепо вона мала свій салон краси.

Сьогодні жінка хотіла б працювати у Бонні чи Кельні, які розташовані неподалік від Занціга, однак - ці міста належать до іншої федеральної землі. Вагітна Гулістан також не може залишати територію Рейнланд-Пфальцу, адже тут вона заявила про надання їй притулку і чекає на рішення компетентних органів.

Все спочатку

Для тих людей, які вимушено залишили Сирію, родичі, які уже мешкають у Німеччині, є великою підмогою. Відвідування чиновників чи лікарів нічого не дають без сторонньої допомоги і перекладача. Фатіма повсюди возить родичок, влаштовує на інтеграційні курси, підшукує з ними житло. Саме зараз вона шукають квартиру для Далал. Справа не з легких - до цього часу самі відмови: німці неохоче здають квартири біженцям.

Втім, діти Далал взагалі не хочуть виїздити з їхньої маленької квартири. "Мені подобається цей будинок", - каже 11-літня Лідія. "У нас тут багато друзів, - додає її старша сестра. - І вони плачуть, коли ми кажемо, що поїдемо звідси. Вони хочуть, щоб ми залишились". Доньки Далал швидко пристосувались до Німеччини, але все одно сумують за сирійськими подругами.