Рієка і Голуей: культурні столиці-2020 із шармом
7 січня 2020 р.
Культурні столиці 2019 - болгарський Пловдив та італійська Матера- помалу сходять із рекламних плакатів і банерів й поступаються місцем наступницям року 2020 - хорватській Рієці та ірландському Голуею.
Донині Рієка була для туристів містом, не вартим зупинки: більшість просковзувала повз нього заради подорожі до Опатії або інших типово мальовничих містечок Адріатики. Адже Рієка не має привабливого пляжу з яскравими парасольками й ліжаками. Утім, вони місту й не потрібні, його шарм полягає у геть інших речах.
Рієка - сполучна ланка між Центральною та Південно-Східною Європою. Це портове місто - суміш середньовічних укріплень, розкішних палаців епохи Габсбургів, ринків епохи модерну (у так званому "югендстилі"), італійських "п'яц", соціалістичних блочних будинків і закинутих фабричних будівель, які ніби чекають на чарівний поцілунок, який збудив би їх після довгої сплячки - то навіщо тут ще й пляж?
Рієка: зріз епох
До Першої світової війни Рієка входила до складу Австро-Угорської імперії, з 1924 до 1945 року більша частина міста перебувала під італійською владою. Потому вона була у складі багатонаціональної Югославії, у якій Рієка перетворилася на зразкове соціалістичне місто із суднобудівними й нафтопереробними заводами і фабриками. Населення зросло з 25 тисяч до 200 тисяч. Після розпаду ж Югославії у 1990-х роках багато підприємств закрилися, а фабрики перетворились на апокаліптичні декорації. Чимало людей втратили роботу, єдине що залишилося багатьом - або йти працювати до сфери послуг, або ж емігрувати. Нині у Рієці проживають 130 тисяч мешканців.
Зі старого - нове
На 2020 рік Рієка отримала від Євросоюзу фінансування на загальну суму в 40 мільйонів євро. Але на відміну від багатьох інших культурних столиць, місто у Кварнерській затоці не збирається будувати на ці гроші нічого нового. Рієка зберегла старе і з нього робить нове. "Закинуті промислові будівлі є частиною міської ідентичності, вони мають власну оповідну цінність, саме тому ми вирішили їх не зносити, а натомість перебудувати", - пояснює Ірена Крегар Шегота, менеджерка з комунікацій проєкту "Рієка-2020".
Серед таких, приміром, колишній промисловий комплекс Rikard Benčić на вулиці Крешиміровій у Рієці: тепер на закинутій території площею 27 тисяч квадратних метрів розташуються чотири культурні установи.
Так само як і корабель Galeb (українською "Чайка") - колись вантажне судно, а потім військовий корабель і яхта багаторічного югославського диктатора Тіто, має стати музеєм. Ці плани міської влади до вподоби туристам, на відміну від деяких місцевих жителів. "Дехто асоціює цей корабель із Тіто і Югославією і скептично ставиться до того, як буде представлено цю частину нашої історії. Але наша мета - показати всю історію судна, яка розпочалася задовго до Тіто і є дуже цікавою. Крім того, ми думаємо, що корабель у вигляді музею може стати улюбленою туристичною пам'яткою і, відповідно, хорошим джерелом доходів для міста", - пояснює Ірена Крегар Шегота.
Відкрита, толерантна і мультикультурна
Між тим культурній життя Рієки вирує, що приваблює до міста чимало людей вільних професій і поціновувачів свободи. Рієка завжди була динамічною та прогресивною. Це місце народження хорватського панку із такими групами як Paraf та першої югославської рок-групи Uragani.
"Гавань розмаїття" - так звучить обране Рієкою гасло Культурної столиції Європи. Гавань - це ворота до світу, через які прийшли різноманітні національності, культури та релігії. Вони роблять Рієку абсолютно особливим містом. На відміну від украй консервативної решти Хорватії, Рієка толерантніша, відкритіша, вільніша. Тут проходить ЛГБТ-фествиваль Smoqua - без інцидентів, тобто не так, як в інших частинах країни, де знову на підйомі праві сили. "Рієка - толерантне місто, таке, яке не лише сприймає розмаїття, а й живе ним. Ми також - перше місто у Хорватії, яке є частиною мережі Ради Європи "Міжкультурні міста" (ICC). Саме тому ми обрали гасло "гавань розмаїття". Це гасло - наше запитання до Європи: наскільки готова Європа сприймати відмінності?" - запитує Ірена Крегар Шегота.
Голуей: "Як Барселона, але з дощем"
Попереду - сільська дорога, за нею - гори й козел, який скептично позирає в об'єктив: саме так репрезентує себе місто Голуей в інтернеті. Природа без прикрас. Щоб дізнатись про культуру, треба трохи проскролити сторінку. І ось воно: музика, танець, література, поетика. Тут знайдеться щось для кожного.
Університетське містечко з майже 80 тисячами жителів розташоване на західному узбережжі Ірландії - на краю Європи, з видом на Атлантику. "Наступна зупинка - Америка", - каже креативна директорка Гелен Меррідж під час презентації культурної програми. Голуей - оплот традиційної ірландської музики: на кожному кроці тут грають вуличні музики - попри погану погоду. "Голуей - як Барселона, але з дощем, бо дощить тут 240 днів на рік", - пояснює Гелен Меррідж. І кому не під силу впоратися з місцевою родзинкою - "безперервним дощем", мусить просто зайти до найближчого пабу. Їх тут сила-силенна, і в них завжди весело, і з місцевими напоями та музикою гарний настрій гарантований.
Європейська культурна столиця в часи Brexit
Голуей розташованих приблизно у 160 кілометрах від кордону з британською Північною Ірландією. І це хвилює багатьох, адже наприкінці січня Великобританія має вийти з ЄС, і чимало людей побоюються відновлення північноірландського конфлікту, під час якого загинули тисячі людей і ще десятки тисяч зазнали поранень. "Святкування відбудеться як раз вчасно. Культура потрібна нам більше ніж будь-коли", - говорить ірландський посол у Лондоні Едріен О'Ніл. На його думку, культура могла би змінити настрої.
Надії на те, що звання культурної столиці допоможе знизити напругу на острові напередодні так званого Brexit, справді великі. Підготовка у розпалі: хоч на відкритті витиме вітер і шмагатиме дощ, "це буде величезним задоволенням", переконана Гелен Меррідж. Тож не дозволяйте прогнозу погоди вас залякати.