Трамп, Ердоган і політичні ризики

Після застереження надійшло привітання. Тільки-но турки більшістю голосів на конституційному референдумі схвалили ініційовані президентом Реджепом Таїпом Ердоганом зміни до основного закону, як Державного департамент США застеріг турецький уряд, аби той поважав принципи верховенства права. "Ми закликаємо турецький уряд поважати основоположні права та свободи всіх громадян", - заявив представник Держдепартаменту Марк Тонер. За його словами, США підтримують демократичний розвиток Туреччини, до якого також належать верховенство права та свобода і розмаїття ЗМІ.

Однак невдовзі після цього президент США Дональд Трамп взяв телефонну слухавку та заговорив іншим тоном: він привітав свого турецького колегу з перемогою на референдумі. Подробиць розмови не повідомляли. Однак цей телефонний дзвінок, за оцінкою журналістів видання The Washington Post, вказує на те, що результат та сумнівне проведення референдуму не матимуть негативного впливу на відносини між двома державами.

Міжнародні спостерігачі докоряли, що прихильники та противники президентської форми правління не мали на референдумі в Туреччині рівних можливостей. Утім, ця критика, здається, для Вашингтона не відіграє суттєвої ролі. Стратегічне значення Туреччини надто велике, аби адміністрація США змінювала свій курс через референдум, стверджують у The Washington Post. "Я не вважаю, що американський уряд має проблеми з турецькою демократією", - цитує видання політологиню Генюль Тол, яка працює у вашингтонському Інституті Близького Сходу. За її словами, нова адміністрація США від самого початку сигналізувала, що співпрацюватиме з партнерами. "Однак вони не втручатимуться в їхні внутрішні справи", - стверджує Тол.

Трамп проти Путіна

Внутрішні справи Туреччини під час телефонної розмови Трампа з Ердоганом, вочевидь, не відігравали жодної ролі. Натомість стало відомо, що президенти двох держав обговорили подальші дії в Сирії. І Трамп нібито ще раз подякував Ердогану за підтримку ракетного удару США по сирійській авіабазі "Шайрат" на початку квітня.

Утім, і досі незрозумілим є політичний меседж, який хотів надіслати Трамп цим ракетним ударом. За версією катарського новинного телеканалу "Аль-Джазіра", адресатом цього удару був власне Володимир Путін. Трамп хотів випробувати рівень прихильності Путіна до Асада, припускають оглядачі телеканалу в матеріалі, оприлюдненому на його сайті. Адміністрація США вирішила підвищити для Москви моральну ціну політики підтримки Асада: наскільки далеко готовий іти Путін у конфронтації з США, аби зберегти при владі Асада?

Утім, припускають в "Аль-Джазіра", курс на конфронтацію матиме короткостроковий характер. "Путін всередині країни прагне виглядати сильним лідером. Кидати виклики Вашингтону в Росії вже стало чимось на кшталт національного спорту. Натомість Трамп намагається зображати із себе супротивника Путіна. Однак обидва подолають цю фазу", - вважають оглядачі телеканалу. Відповідні натяки з огляду на врегулювання в Сирії Трамп уже зробив. В інтерв'ю 12 квітня, коли його запитали, чи повинен, на думку американського уряду, Асад піти з посади президента Сирії, Трамп відповів: "Чи ми на цьому наполягаємо? Ні. Однак я вважаю, що колись це станеться". 

Обманута опозиція

Така позиція є ризикованою, вважають оглядачі "Аль-Джазіра", оскільки вона вводить в оману сирійську опозицію. Вже сам лише ракетний удар міг би надихнути противників Асада на продовження боротьби. Однак без подальшої підтримки ця боротьба вилилася б у продовження війни та кровопролиття - це якраз починає усвідомлювати сирійська опозиція, зазначають оглядачі катарського ЗМІ.

Ризикованим є невизначений курс США і для Туреччини. Оскільки політика уряду в Анкарі теж не є прямолінійною. З одного боку, в питанні врегулювання конфлікту в Сирії він тісно співпрацює з Росією. Це проявилося, зокрема, під час переговорів у Астані наприкінці січня, співорганізаторами яких виступили обидві країни. Водночас Анкара шукає співпраці і з Вашингтоном - попри те, що обидва великі гравці - США та Росія - мають протилежні уявлення щодо політичного майбутнього Асада. Москва прагне збереження влади Асадом, у той час як Вашингтон до цього вимагав його відставки.

Туреччина між кількома фронтами?

Таким чином Туреччина ризикує опинитися між різними фронтами, зауважує інтернет-видання Al-Monitor, яке спеціалізується на політиці Близькосхідного регіону. Обидва великих гравці можуть прийти до висновку, що Туреччина є непередбачуваним, а тому й ненадійним партнером. "Зовнішня політика повинна базуватися на міцних, добре продуманих принципах, а не на імпульсивних реакціях", - пише Al-Monitor. Спірне питання щодо майбутнього Асада змогло відсунути на другий план спільний інтерес, який об'єднує три країни: боротьбу проти "Ісламської держави" та інших джихадистських угруповань, зазначає видання.

Неоднозначна близькосхідна політика Трампа, утім, несе певні ризики і для США. Якщо країна піде курсом, на який натякнув Трамп у телефонній розмові з Ердоганом, то вона ризикує втратити свою репутацію міжнародного гаранта демократії та дотримання прав людини в Туреччині, зазначає Al-Monitor. І, ймовірно, цим не обмежиться. У такий спосіб США підірвали б довіру до тих цінностей, до яких вони в політиці традиційно апелюють. А тенденція до відвертання від Заходу в регіоні отримала б ще один імпульс, констатують оглядачі видання.