«Радар» - літературний експеримент на межі трьох культур

«Радар»- це мультимедійний проект стипендіатів товариства «Вілли Деціуша». Спочатку автори, літературно обдарована молодь з України, Польщі та Німеччини, задумували його літературний портал, де можна познайомитися з сучасними роботами як класиків літератури, так і початківців.

Втім інтерес до сучасного авангардного мистецтва змусив авторів проекту розширювати горизонти та видавати твори сучасних авторів вже у друкованому вигляді. У Києві кілька тижнів тому представили вже часопис «Радар», який презентує літературу трьох мовних просторів – німецького, польського та українського. У журналі можна почитати поезію, прозу, та літературу ще невизначеного жанру авторів з Німеччини, України та Польщі трьома мовами. Над цим старано працюють фахові перекладачів, розповів «Deutsche Welle» редактор часопису «Радар» Остап Сливинський. Так як єдиної редакції не має, то ж доволиться спілкуватися з колегами та дописувачами через скап та майли.

Непросто з технічної точки зору

«Проект технічно дуже складний. Над ним працює автор і щонайменше двоє, а може і більше, перекладачів з різних країн і редактори з кожного боку. І наразі ми відпрацьовуємо механізми як це якісно робити, аби часопис презентував краще, що є в молодих літературах»

Дописувачем «Радару» може бути кожен, хто має що сказати в сучасній літературі. Остап Сливинський розповів, що цензури у часопису не має, редагування авторського доробку по мінімуму, хоча редагують текст тричі: редактори у Кимєві, Варшаві та Берліні.

«Ми залучаємо різних авторів. І не хочемо їх жодним чином обмежувати, аби це було певне коло авторів, обмежених певною естетикою. Навпаки хочемо залучати авторів дебютантів. Це може бути перша публікація одразу трьома мовами. Я думаю, що для кожного молодого автора це приємно і важливо»

Всі жанри приймають

Жодному жанру ніякого пріоритету у «Радарі», пояснює редактор. Він наголошує, що це літературний мікс, де можна побачити і вибрати те, що саме до душі. Втім під час спілкування з молодими авторами з трьох різних країн з’ясувалося, що вони воліють писати про одне і теж, але у різній жанровий спосіб, дивується Сливинський.

«Є жанрові асиметрії з кожного національного боку. Від українців більше поезії, ніж від німців, чи поляків. Втім є проблеми з драматургією. В Україні майже не представлена радіоп’єса, яка дуже популярна в Німеччині. В Україні цим не займається ніхто. Тому ми намовляємо авторів пробувати писати в якихось нових жанрах, яких не має в Україні»

На презентації часопису «Радар» молода українська авторка Інна Завгородня читала свій літературний блокбастер «Пожирач красунь», а молодий поет Олег Коцарев декламував свої вірші. Публіка була у захваті.

«Пожирача красунь дуже цікавило з чого складаються красуні. За довгі роки гастрономічних практик він пересвідчився, що красуні – дуже складні створіння. Іноді він ковтав їх цілком, але з часом почав їх пережовувати…….

…..Лежачі на лавці лицем догори

головами одне до одного

мов дві карти не побиті, а в нічию

ледь-ледь торкаючись скронями

ледь-ледь ними віддаляючись……»

Купити неможливо

Ці та інші творчі експерименти автори можуть розміщувати на сторінках часопису «Радар» безкоштовно. Тай купити цей журнал не можливо, оскільки він безкоштовний, розповіли у редакції видання. Його хочуть зробити квартальним. Тож кожні три місяці поціновувачі літератури зможуть його взяти, допоки лише у Києві, у книгарні «Фоліо», Польському інституті та на книжковому ринку на Петрівці. Втім тираж досить обмежений – лише 4 тисячі екземплярів на три країни, тож, аби його знайти доведеться побігати містом. Однак часопис вартує того. Пізніше журнал поширюватимуть і в регіонах. Тих, кого перспектива очікування на публікацію паперової версії не втішає, може читати аналогічне видання на сайті проекту http://e-radar.pl

Автор: Лілія Гришко

Редактор: Леся Юрченко