Підсумки візиту українського прем'єра до Берліна

7-8 січня урядова делегація на чолі з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком перебувала з офіційним візитом у Німеччині. У Берліні глава уряду передусім навідався у міністерство економіки, де поговорив з його керівником, віце-канцлером ФРН Зіґмаром Ґабріелем, та взяв участь у церемонії підписання німецько-української угоди, яка передбачає надання німецьких державних гарантій під кредити у розмірі 500 мільйонів євро, які Україна збирається взяти в банках Німеччини.

Потім Яценюк зустрівся з федеральним президентом Йоахимом Ґауком, повечеряв з представниками ділових кіл зі Східного комітету німецької економіки, дав кілька інтерв’ю німецьким медіа, зокрема парламентському кореспонденту Deutsche Welle, виступив з доповіддю у Німецькому товаристві зовнішньої політики. Головним пунктом його програми стали перемовини з канцлеркою Анґелою Меркель, яка прийняла його з військовими почестями.

Яценюк і "кібердиверсанти"

Програма перебування українського прем'єра в Берліні була насиченою, але широкого резонансу в німецьких медіа не викликала. Не тому, що в Німеччині втратили інтерес до подій в Україні та її східних регіонах. Просто в той час, поки Яценюк з міністрами летів з Києва в Берлін, у Парижі радикали-ісламісти розстріляли співробітників французького сатиричного журналу, що відволікло увагу німецької преси.

А якщо щось і викликало посилений інтерес берлінських журналістів, то це хакерська атака на сайти німецького уряду, канцлерки та Бундестагу в день прибуття української делегації. Відповідальність за напад взяла на себе проросійська інтернет-група з України "КіберБеркут". На своєму сайті хакери опублікували петицію з вимогами до Німеччини "припинити фінансову і політичну підтримку злочинного київського режиму" і погрозою "Ми не забудемо! Ми не пробачимо!".

Коли Яценюка попросили в Берліні прокоментувати цей інцидент, він закликав "російські спецслужби не витрачати бюджетні ресурси, які формуються з податків жителів Росії, на такі безглузді спецоперації". Недивлячись на погрози "кібердиверсантів", Німеччина, а також інші країни ЄС, готові далі надавати Україні і політичну, і економічну допомогу.

Допомога Україні

Сам Яценюк в інтерв'ю DW мотивував необхідність надання такої допомоги тим, що Київ взяв на себе велику частину роботи щодо забезпечення стабільності в світі. "Це наша спільна боротьба, - заявив він, - боротьба за європейські цінності, боротьба за свободу, боротьба за дотримання міжнародного права".

Продовжуючи свою думку, Яценюк додав, що Україні необхідно допомогти пережити дуже складний економічний період: "Адже це країна, яка втратила 20 відсотків економіки, країна, яка перебуває в стані війни з Російською Федерацією, країна, яка кожен день втрачає життя українських солдатів". Щось подібне він, швидше за все, говорив і на переговорах з канцлеркою.

"Німеччина й надалі робитиме все можливе, щоб підтримати Україну на обраному нею шляху", - заявила Меркель на прес-конференції за результатами переговорів. Державні гарантії ФРН під майбутні кредити для України - один з елементів такої підтримки. Києву обіцяють допомогти й інші країни ЄС.

"Ми виступаємо за дотримання міжнародного права, - заявив в інтерв’ю DW глава комітету Європарламенту з закордонних справ Ельмар Брок. - Недопустимо, щоб силою змінювались кордони у Європі". Крім того, Брок вважає, що кожна країна має право сама вирішувати, якою їй бути та з якими державами укладати договори. Принципи, що зафіксовані в Гельсинському заключному акті, за його словами, універсальні і відповідають інтересам не лише самої України, але і всіх інших європейських країн, у тому числі й Німеччини.

Утім, оскільки ЄС виключив варіант надання військової допомоги Україні, то залишається два інструменти, зазначив Ельмар Брок. "Перший, - заявив він, - з допомогою санкцій показати агресору, що вести війну це дорого; а другий - залишити відкритими канали для діалогу з цілями пошуку компромісу, прийнятного для обох сторін". Тобто, для України та Росії.

Саміт в Астані під питанням

І Берлін, і Київ вважають, що основою такого компромісу, ключовим фактором деескалації ситуації на сході України може бути мінський протокол, підписаний у вересні минулого року. Проблема, однак, полягає в тому, як підкреслює Меркель, що положення цього документу не виконуються.

Є, за її словами, і деякий прогрес, зокрема, домовленість про припинення вогню, хоча й дуже "крихка". Деякі пункти протоколу так і залишаються невиконаними. Яценюк, зі свого боку, заявив, що Київ дотримується своєї частини мінських домовленостей, а от Росія, за його словами, "не виконує жодної".

За свідченням джерел DW в дипломатичних колах, одна з найскладніший проблем - узгодження демаркаційної лінії, яка б розділяла території, що перебувають під контролем сепаратистів та українських силовиків.

Тієї лінії, яка була зафіксована у вересні в мінському протоколі, більше не існує. Якісь ділянки останнім часом захопили сепаратисти, на інших українським силовикам вдалося просунутися вперед. Тобто, потрібно або повертатися на попередні позиції, або обмінюватися територіями. Дипломати з країн "нормандської четвірки" намагаються вирішити це та деякі інші проблеми впродовж останніх днів.

Меркель покладає надії на міністрів закордонних справ Росії, України, Франції та власне Німеччини, які, за її словами, "працюють над підготовкою саміту в "нормандському" форматі в Астані". Чи справді вдасться організувати таку зустріч, залежить, за її словами, від перебігу переговорів у найближчі дні.

Канцлерка розуміє, що "зустріч в Астані не може привести до виконання з сьогодні на завтра всіх положень мінського протоколу, але якщо щось можливо, то це досягти помітного прогресу з одного з пунктів і розробити надійну "дорожню карту" для інших". Чергова телефонна конференція чотирьох міністрів, за деякими свідченнями, відбудеться вже завтра, 9 січня.