Вибір професії в Німеччині

Німецьку дуальну систему освіти - під час якої студенти паралельно до навчання проходять підготовку і на підприємствах - охоче запозичують в інших країнах. Проте в самій ФРН підприємства скаржаться на нестачу студентів, охочих навчатися безпосередньо на підприємстві. За результатами актуального дослідження, у 2012 році в Німеччині близько 550 тисяч молодих людей розпочали навчання на підприємствах - це найнижчий показник, починаючи з 2005 року. Окрім того, студенти часто переривають своє навчання, а місця, передбачені для них на підприємствах, залишаються вакантними.

Причиною такої ситуації, на думку бременського дослідника професійної освіти Фелікса Раунера, є те, що німецькі школярі неправильно уявляють собі професійне життя. А це, своєю чергою, спричинене недосконалістю професійної орієнтації учнів у німецьких школах. У інтерв'ю DW експерт розповів, як можна поліпшити ситуацію.

Deutsche Welle: У федеральній землі Північний Рейн - Вестфалія запроваджується "Система переходу від школи до професії". Спершу пройде тестова фаза цієї моделі, а з часом у кожній школі, починаючи з восьмого класу, школярів регулярно консультуватимуть щодо вибору професії та проходження практики. Як ви оцінюєте таку ідею?

Фелікс Раунер: Це непогано, адже це трохи більше, ніж ми мали раніше. Проте якщо ми порівняємо це із міжнародним розвитком, побачимо, що в порівнянні з іншими країнами ми пасемо задніх. Існують країни, в яких профорієнтація починається ще в дитячому садку і продовжується з першого шкільного року до останнього. Звісно, це зовсім інша якість, ніж те, що практикується в Німеччині. Якщо ви поглянете на офіційну статистику ОБСЄ, то побачите, що ми в цій статистиці перебуваємо на найнижчих позиціях за активністю у професійній орієнтації. Окрім того, в нашій системі освіти перехід від школи до трудової діяльності дуже сильно визначається соціальним походженням. Молодь із родин мігрантів вчиться на автомеханіків, а діти із родин науковців вступають до університетів.

Експерти у сфері освіти радять у зв'язку з цим запровадити в школах предмет "профорієнтація". Чи можна таким чином вирішити проблему?

Це все випробовувалося з великим завзяттям, але ефект був не надто успішним. Ми саме провели дослідження серед молоді на тему "Бажана професія і професія, отримана у процесі професійного навчання". Ми переконалися, що, наприклад, професію зубного техніка лише 20 відсотків молодих людей, котрі її вивчали, вважали бажаною. Проте після закінчення трирічного навчання вони ставили цій професії найвищу оцінку. Тоді як фах ветеринара багато хто називав бажаною професією, проте закінчивши освіту, молодь ставила їй погані оцінки. Адже на початку свого навчання вони взагалі не знали, що на них очікує. Такі результати дослідження є для мене ознакою того, що професійна орієнтація повсюдно в Німеччині не дуже добре функціонує.

Чи спонукають подібні дослідження політиків до переосмислення ситуації з професійною орієнтацією?

Хоч інтерес до цієї теми надзвичайно великий, але існує ще й багато структурних проблем, які ми спершу маємо вирішити. У нас, на жаль, немає традиції співпраці громад і шкіл - як це відбувається в американських High Schools (середніх школах, у яких учні навчаються з 14 до 18 років. - Ред.). Замість культури кооперації, в якій учні, вчителі, підприємства і міська влада готують шлях молоді на ринок праці і супроводжують її на цьому шляху, у нас різні учасники цього процесу кивають одне на одного. Ремісник говорить, що вчителі повинні спершу добре навчити учнів читати і писати, а вчителі зі свого боку скаржаться на вимоги ремісничих підприємств.

Чи існують, окрім США, інші країни, які мали такі ж проблеми, що й Німеччина, але з часом поліпшили професійну орієнтацію школярів?

Це в певному сенсі парадокс, що країни із високо розвиненою дуальною системою освіти - окрім Німеччини, це також Австрія і Швейцарія - мають радше слабко розвинену систему професійної орієнтації. Проте існують і країни, які так само, як і Німеччина, мають дуже розвинену освіту із викладачами на рівні кваліфікованих спеціалістів, і при цьому пропонують своїм учням ще й якісну профорієнтацію. Це, наприклад, Норвегія та Люксембург. Якщо нам удасться так само поліпшити профорієнтацію і краще готувати молодь до ринку праці, це сприятиме зниженню високої частки студентів, які переривають свою освіту.