Продаж, ґвалтування: жінки-єзиди про полон в "Ісламській державі"
7 жовтня 2014 р.
Цим п’ятьом дівчатам неначе соромно за те, що з ними зробили. Сестри сидять з опущеними головами, паранджа ховає їхні обличчя, пальці стискаються так міцно, що здаються мертвими. Вони родом з одного із сел в регіоні Сінджар. Сейлан - наймолодша, їй лише десять. Зера - найстарша, їй двадцять. Три тижні вони полонянками угрупування "Ісламська держава".
"На початку серпня, джихадисти захопили наше село" - розповідає Зера. "Вони поставили мешканців перед вибором: У вас є два дні, щоб стати мусульманами, сказали вони, в іншому випадку - смерть. Але люди не хотіли ставати мусульманами. Ісламісти зайняли будівлю школи. Розділили чоловіків від жінок. В останній групі опинився мій батько. Більше ми його не бачили".
Близько 400 тисяч єзидів вигнали за останні тижні з іракських сіл і міст на півночі країни. Сотні були вбиті, ще близько п'яти тисяч жінок депортували до Мосула. Цю цифру називають гуманітарні організації та західні дипломати. Терористичні загони організували справжнє полювання на єзидів. Вони вбивають чоловіків і полонять жінок, таких як Зера та її чотири сестри. Кому вдалось втекти, перетнув гірський хребет Сінджар і пробрався в автономний курдський регіон до Лалішу.
Найстрашніший з усіх погромів
Лаліш - єзидска святиня, храм в одній з долин у важкодоступних курдських горах. Багато втікачів знайшли там притулок в останні кілька тижнів - і, можливо, розраду. Табором вони розташувались у тіні старих, священних дерев. Втікачів можна побачити у провулках священого кварталу, в нішах муру, у дверних прорізах. Скрізь намети, багаття втікачів.
"Куди нам подітися, коли прийде зима?" - каже одна жінка. Її чоловік відповідає: "Ми повинні їхати до Німеччини. Ми не можемо більше повернутися до наших сіл, адже там тепер "Ісламська держава ". 73 погроми вже пережив його народ, рахує Баба Шейх, релігійний лідер єзидів: "Але цей найстрашніший".
Релігійна громада, чиї корені виходять з дохристиянських часів, в минулому неодноразово викликала ненависть найбільш радикально налаштованих мусульман. Вони закидають єзидам, що ті поклоняються дияволу. Дуже складна й багата на міфи й гімни теологія єзидів суперечить примітивним релігійним шаблонам ісламістів.
Викрадення жінок
"У першу ніч ми, можливо, спали усього дві години", - згадує Зера. "О четвертій ранку прийшли, щоб відвезти нас до Мосула. Один з бойовиків наказав моїй молодшій сестрі зняти паранджу. Мама розсердилась і запитала, чому він вимагаєте це від дівчини". Чоловік знову сказав, що потрібно зняти паранджу, або він уб'є її. Моя мати заплакала. Тоді він її побив і забрав з собою".
У перші дні свого полону Зера спробувала рахувати інших викрадених: 65 літніх жінок, 165 незаміжніх дівчат, 400 чоловіків. "Ми не знали, що стало з чоловіками. Один раз у ночі ми почули постріли. Я запитала одного з бойовиків "Ісламської держави": Що це? Він відповів, що нічого особливого, стріяли по незнайомому авто. Пізніше вони нам сказали, що розстріляли чоловіків".
Наступного ранку жінок групами відвезли в Мосул, у центр так званого халіфату. Це друге за величиною місто Іраку ще в червні захопили терористи "Ісламської держави". У центрі міста, як розповідають свідки, розташувався такий собі жіночий ринок, велика будівля, де чоловіки можуть вибирати собі жінок.
Жертви бояться тавра
"Там є навіть офіс, де можна подивитися фотографії жінок і ціни, - розповідає Сьюзен Ареф, відома іракська правозахисниця. - Християнки коштують дорожче, ніж єзиди. Ми знаємо це від жінок, які побували в руках ісламістів і яким вдалось вирватись з полону. В основному жінок ґвалтують відразу після викрадення. Джихадисти спочатку ділять їх між собою. Якщо у них достатньо жінок, то потім вони продають їх у Мосулі й привозять нову групу".
З п'яти тисяч викрадених жінок, нібито 43 вдалось повернутись. Яким чином, якими обхідними шляхами - невідомо. Подейкують, що їх викупили. Можливо, це єдина надія для викрадених. Цілком імовірно, що й цих п'ятьох сестер у такий спосіб вдалось вирвати з джихадистського полону. Вони нічого не говорять про своє визволення. Дівчата побоюються, що традиційне єзидське суспільство їх відштовхне і затаврує як зґвалтованих жінок. Тож, сидять, стискаючи руки і нахиливши голови.
"Тепер я мушу замінити батьків, - говорить Зера. - Що з нами буде?"