„Помаранчеві” сили мають ще один шанс

Європейська преса продовжує аналізувати політичну ситуацію, що склалася в Україні після парламентських виборів. Запоруку політичної стабільності видання вбачають у згоді колишніх партнерів по „помаранчевій” коаліції. Французька газета Le Figaro зокрема пише:

Вибори в Україні засвідчили, що „помаранчева” революція даремною не була. Звичайно, на виборчих дільницях лунав відгомін розчарування, яке охопило країну за час, відколи Україна звільнилася з-під пост-комуністичної опіки. У цьому немає нічого дивного – радше навпаки. Україні варто розраховувати на власні сили, які вона черпає з вільних виборів, щоб віднайти свій власний шлях між Росією та Євросоюзом, - зазначає Le Figaro.

Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung умову політичної стабільності в Україні вбачає у згоді між різними „помаранчевими” силами:

За даними екзит-полів, партії „помаранчевої” революції набирають більшість у парламенті, якщо їм вдасться домовитися про коаліцію. Їхня спільна частка ледь-ледь не дотягає до тієї кількості голосів, що Ющенко здобув у чесному третьому турі президентських виборів 2004 року. Партія ж регіонів залишилася далеко позаду тодішнього результату свого лідера Януковича. „Помаранчеві” сили мають ще один шанс успішно здати політичний іспит, який вони торік провалили. Якщо лише п’ять політичних сил увійдуть до парламенту, то це додасть Україні стабільності, - переконана Frankfurter Allgemeine Zeitung.

З нею погоджується ще одна німецька газета Berliner Zeitung:

Якби табір реформаторів залишився разом, Янукович зібрав би під своїм крилом усіх розчарованих революцією. Проте склалося інакше: українці покарали виконавця головної ролі під час революції – президента Ющенка – та висловити свою довіру іншій керівній особі перевороту – інтриганці Юлії Тимошенко. Українці, як парадоксально це не звучить, висловилися проти попереднього курсу політики і водночас його ж і переобрали, - іронізує Berliner Zeitung.

Британський часопис Times зауважує, що символ „помаранчевої” революції – президент Ющенко – цього разу вимушений боротися за виживання:

Сильний виступ опозиції підкреслив, що „помаранчева” революція, яка так багато наобіцяла, не підтвердила очікувань громадян. Крім того, Україну й надалі переслідуватимуть фракційна боротьба та тиск ззовні. Неймовірним видається те, що 15 місяців по тому, як завдяки народному повстанню було анулювано фальсифіковані президентські вибори та до влади прийшов Віктор Ющенко, цей колись тріумфальний президент нині вимушений боротися за політичне виживання зі своїм воскреслим опонентом. Власне, його посада поки не є під загрозою. Утім, якщо він не зможе вирішити суперечку зі своїми політичними товаришами, насамперед з непередбачуваною Юлією Тимошенко, йому доведеться ділитися владою з тими силами, які в минулому під впливом Росії боролися проти його приходу до влади, - пише Times.

Цю тезу підхоплює також німецьке видання General Anzeiger:

Примітною ознакою вільних виборів є те, що не можна вибрати собі потрібний результат. Тепер це стало відомо Вікторові Ющенку. Остаточний результат парламентських виборів ще не відомий. Проте вже тепер відомо, що Ющенкові доведеться вибирати між двома дуже небажаними партнерами. З одного боку, між колишньою бойовою товаришкою Тимошенко, з якою він розсварився, а з іншого – між своїм затятим суперником, русофілом Януковичем, який 2004 року сфальсифікував вибори. У зв’язку з тим, що партія Ющенка однозначно програла, він, згідно з новою конституцією, буде вимушений у будь-якому випадку передати віжки правління комусь із суперників, - читаємо у General Anzeiger.

Люксембурзька газета Luxemburger Wort нагадує про необхідність економічних реформ в Україні:

„Помаранчева” революція ще живе в пам’яті українців. Віктор Ющенко став символом зближення з НАТО та Євросоюзом. Щоправда, результати його роботи коливаються між двома полюсами. Союз президента з харизматичною екс-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко розвалився, а українська економіка значно сповільнила своє зростання протягом 2005 року. Саме економічний розвиток відіграватиме вирішальну роль у майбутньому країни. Політичні амбіції щодо приєднання до ЄС без всеохопних економічних реформ реальністю не стануть. Реформи нагально необхідні насамперед у промисловості Східної України, тобто на теренах на схід від Дніпра, які традиційно дивляться в бік Росії, - зауважує Luxemburger Wort.