Повернення до Львова: від трагедії до права

Людину, яка написала документальну книгу "Повернення до Львова" (в англійському оригіналі - "East West Street"), добре знають не тільки в Україні. Філіп Сендс - один з найвідоміших експертів у галузі міжнародного права, що представляє, зокрема, інтереси уряду Македонії в суперечці з Грецією щодо назви країни. Кілька років тому юрист Сендс приїхав до Львова, де читав лекцію про права людини. Він шукав будинок, в якому колись жили його дід Леон Бухгольц, батьки Леона, його брати і сестри, які стали під час війни жертвами Голокосту. Леон - єдиний, хто залишився в живих.

Історія дискримінації, історія права

Особиста, сімейна історія автора книги тісно переплетена з історією права, точніше кажучи - двох юридичних термінів, які стали важливою складовою міжнародного права після Другої світової війни, коли готувалися суди над нацистськими злочинцями. Йдеться про "геноцид" і "злочини проти людяності" (в деяких навіть офіційних документах використовується інший переклад англійського crimes against humanity - злочини проти людства).

Різниця в юридичному сенсі полягає в тому, що злочини проти людяності - це систематичні вбивства, депортації, тортури дуже великої кількості людей. А коли говорять про геноцид, то йдеться про знищення не окремих осіб, а груп - за етнічними, расовими, релігійними ознаками. Відповідно і звинувачення в геноциді може бути спрямоване не тільки проти конкретних осіб, а й проти групи в цілому, до якої належать звинувачені.

Як пише Філіп Сендс, обидва терміни стали частиною міжнародного права завдяки вихідцям зі Львова, точніше кажучи - двом студентам юридичного факультету Львівського університету: Рафаелю Лемкіну і Гершу Лаутерпахту. Згодом вони емігрували: Лаутерпахт після революції - до Великобританії, Лемкін, який ледь встиг врятуватися від нацистів, - до США. У обох батьки загинули під час Голокосту в Польщі та Україні. Обидва стали відомими експертами (Лаутерпахт, наприклад, був професором міжнародного права в Кембриджі), брали активну участь в підготовці Нюрнберзького процесу над головними нацистськими злочинцями. Сендс підкреслює, що внесок цих юристів, а з ними і внесок Львова, у становлення сучасного міжнародного правопорядку є "воістину винятковим".

Чому Сендс пише про роль Львова? На думку автора книги, особливість міста - в тому, що воно, так би мовити, переходило з рук в руки: Лемберг (німецькомовний варіант назви міста) належав до Австро-Угорської монархії, потім - до царської Росії, потім став польським містом, радянським, нацистським, знову радянським... Проблеми окремих національних груп, м'яко кажучи, завжди залишалися тут актуальними. Дискримінація євреїв (а Лемкін і Лаутерпахт були євреями) існувала тут різною мірою і в різних формах завжди, в тому числі і за часів Габсбургів. При нацистах євреїв знищували.

Кат, поціновувач мистецтва

У своїй книзі Філіп Сендс розповідає і про людину, яка була головним організатором знищення євреїв у Львові. Це Ганс Франк (Hans Frank), генерал-губернатор окупованої Польщі, близька Гітлеру особа, його адвокат. Початок був покладений ще в липні 1941 року, коли в єврейських погромах у Львові взяли участь не тільки солдати вермахту, а й жителі міста, українці, бійці міліції ОУН і батальйону "Нахтігаль". В результаті погромів загинули від чотирьох до п'яти тисяч євреїв. Але Франку цього було мало. До літа 1942 року в львівському гетто налічувалося близько 130 тисяч євреїв. Вони були приречені на смерть.

Серед тих, хто став жертвами Голокосту у Львові, були близькі, друзі та університетські викладачі Лемкіна і Лаутерпахта, а також рідні діда Філіпа Сендса - Леона, доля якого, власне, і змусила автора книги всерйоз зайнятися львівським минулим його сім'ї. Леон залишився в живих тільки тому, що ще наприкінці 1938 року нацисти відправили його з Відня, де він тоді жив, змусивши покинути "територію німецького рейху" як "небажаного єврея". Леон опинився в Парижі, куди потім приїхала і його дружина з маленькою дочкою - майбутньою матір'ю Філіпа Сендса.

Що до Ганса Франка, то його заарештували в травні 1945 року в Мюнхені. Серед художніх цінностей, конфіскованих в його маєтку, була і знаменита "Дама з горностаєм", написана Леонардо да Вінчі. Вона висіла в особистому кабінеті Франка в Кракові. Колишній "генерал-губернатор", відомий націонал-соціаліст, опинився на лаві підсудних в Нюрнберзі. І в перший же день радянський прокурор Руденко розповів про акти геноциду, в тому числі - у Львові в серпні 1942 року, після того, як Франк, який відвідав це місто, прослухав симфонію Бетховена і оголосив про ліквідацію єврейського населення. Тільки в Янівському концентраційному таборі на околицях Львова за два місяці загинуло вісім тисяч дітей. А всього у Львові в ті дні були піддані тортурам і розстріляні 133 тисячі осіб.

На Нюрнберзькому процесі Ганса Франка засудили до смертної кари й потім повісили.