Переселенці - невизначене майбутнє чи шанс на нове життя?
8 лютого 2015 р.Інтенсивні обстріли населених пунктів у Донецькій та Луганській областях змушують навіть тих жителів регіону, які , попри все, не збиралися покидати свої домівки, зараз в авральному режимі виїжджати на інші українські території.
Щодня рятувальники та волонтери допомагають вивозити за межі бойових дій жителів міст і сіл, які опинились на лінії вогню. Тільки за останніх десять днів співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій України (ДНСУ) евакуювали з Авдіївки, Дебальцевого і Світлодарська більше трьох тисяч осіб, з них третина - діти.
Тимчасове перемир’я на цьому напрямку фронту та "зелений коридор", який сторони домовилися відкрити, дозволив виїхати ще кільком тисячам українців. Однак де і як ці люди тепер житимуть?
Переповнені центри
В ООН наголошують, що в Україні зростають масштаби внутрішнього переміщення людей зі східних регіонів. Як повідомило Агентство ООН у справах біженців, кількість внутрішніх переселенців сягнула в Україні майже одного мільйона осіб.
В ООН зауважують, що райони, які межують із зоною конфлікту і також потерпають від обстрілів, вже не можуть приймати новоприбулих переселенців. Таким чином, українському уряду доведеться переселяти людей далі - в центральні, південні та західні частини країни.
"У нас люди живуть з серпня. На території церкви ми облаштували житлові приміщення, і там зараз перебуває 120 осіб. Більше розмістити немає де. Домовляємося, що вони перебуватимуть тут до травня, а потім будемо щось думати", - каже пастор протестантської церкви в Слов’янську Денис Похулін.
Саме невеличке містечко Слов’янськ, звідки почалося протистояння на українському Сході і яке зараз перебуває під контролем України, тепер стало своєрідним притулком для тих, хто тікає з Донецька, Луганська та інших східних міст, територію яких контролюють лідери самопроголошених "ЛНР" та "ДНР".
Окрім церков, переселенцям у Слов’янську допомагають центри соціальної служби, волонтерські організації, штаби держслужби з надзвичайних ситуацій. "У місті зараз дуже багато переселенців. За офіційними даними близько 30 тисяч і ще 10 тисяч живуть неофіційно: самостійно винаймають квартири", - розповідає Денис Похулін.
За словами пастора, після обстрілів Дебальцевого, Горлівки та Вуглегірська потік переселенців збільшився в рази, і тепер Слов’янськ перетворився на своєрідний транзитний пункт біженців. "З вокзалу людей безкоштовно відправляють у різні міста інших областей України", - зазначає Денис Похулін.
Вирвані з корінням
Найбільше переселенців з Донбасу оселилося в сусідніх регіонах - Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій областях, однак на Заході країни та в Києві теж живе велика кількість втікачів зі східних регіонів. Правозахисник з Луганська Микола Козирєв на власному досвіді стикнувся з проблемами переселенців і тепер допомагає їх вирішувати своїм землякам. У Києві він створив організацію "Конгрес Сходу України".
Якщо нинішні побутові проблеми , з якими стикаються переселенці, уряд та волонтери якось допомагають вирішувати, то майбутнє тих, хто змушений був покинути свій дім і переселитися в інший регіон, надзвичайно туманне, каже Козирєв: "Люди вирвані зі своєї кореневої системи, з територіальних громад. Ми втратили статус суб'єктів місцевого самоврядування, але не отримали його тут. Наприклад, нам не дали проголосувати за кандидатів по мажоритарних округах на виборах у парламент."
Врятує самоорганізація
Козирєв переконаний, що переселенці не повинні залишатися пасивними на нових територіях і мусять самоорганізовуватися для відстоювання своїх прав та для налагодження нового життя в нових умовах.
"У місцях компактного проживання переселенців ми можемо і повинні реєструвати органи самоорганізації населення. Наприклад, група наших земляків у Пущі-Водиці проживає в санаторії "Джерело", вони створили орган самоорганізації, а це дає можливість вирішувати свої проблеми в контакті з місцевим самоврядуванням", - наголошує правозахисник.
На думку Козирєва, попри "пожежне" вирішення проблем переселенців, уряду вже сьогодні варто подумати про ухвалення довгострокової програми реінтеграції тих, хто був змушений тікати від обстрілів з Донецької та Луганської областей. "Якщо вдасться зберегти територіальну цілісність України, то багато людей знову повернуться у свої домівки, але багато хто й залишиться на новому місці, зокрема молодь, якщо там, де вони зараз, нормальні життєві умови і робота", - вважає Микола Козирєв.
Соціальна підтримка
Починаючи з осені минулого року, український уряд виділяє переселенцям грошову допомогу для оплати проживання на новому місці. На оплату житла сім'я отримує від однієї тисячі до двох тисяч 400 гривень на місяць. Для цього український уряд додатково виділив майже півмільярда гривень. Така допомога призначена нині більш ніж 252 тисячам сімей переселенців, повідомили на запит DW у прес-службі міністерства соцполітики.
З огляду на те, що в країні нараховується вже майже один мільйон внутрішніх переселенців, Київ сподівається на міжнародну допомогу. Як повідомили в Агентстві ООН у справах біженців, незабаром ця структура має намір звернутися до донорів із закликом щодо надання Україні фінансування у розмірі 41,5 мільйона доларів для задоволення найбільш гострих потреб переселенців у 2015 році.
Багато хто з переселенців і сам не збирається сидіти, склавши руки. Організація "Конгрес Сходу України" ініціює створення власної інтернет-мережі для вирішення поточних проблем переселенців. "Зараз у нас усіх одні й ті ж проблеми - житло, відновлення документів, юридичний захист, соціальні виплати, робота. Ми хочемо створити віртуальну громаду, для вирішення цього", - каже голова організація "Конгрес Сходу України" Микола Козирєв.