Німецьке золото

Німеччина-багата країна. Вона має багато золота. Точніше кажучи, майже 3400 тонн. Накопичила Німеччина ці скарби у повоєнні часи, у роки так званого економічного дива. Приблизно третина цього золота у вигляді зливків лежить у Федеральному банку Німеччини у Франкфурті-на-Майні, решта – у цетробанках Франції, Великобританії та США. Тепер Федеральний банк хоче його забрати назад.

Німецькі золотовалютні запаси вважаються "спадщиною економічного дива": 1951 року попередник цімецького "Бундесбанку", Банк німецьких земель, спочатку купив перші п'ятсот кілограмів золота як гарантії на випадок можливої валютної кризи. Потім це повторювалося знову й знову, тепер Німеччина за обсягами володіння золота є другою країною в світі після США.

А чи є золото?

Запаси оцінюються у близько 140 мільярдів євро. Шалена сума підігріває дискусії про те, що має статися з такими великими запасами. Чи потрібно продати золото, адже воно не приносить жодних відсотків. Чи ліпше його приберегти на чорний день?

Попри величезну, на перший погляд, суму, німецькі золотовалютні резерви вирішального впливу на дежавний бюджет не мають, каже Карстен Фрітч з німецького Commerzbank. „140 – це дуже мало, якщо взяти до уваги, що державний борг становить 5 трильйонів євро. Але йдеться про іншу цінність, адже золото вважається стабільною, альтернативною, валютою, що упродовж останніх років набула великого визнання.

І так, очевидно, вважається не лише в центробанках індустріальних країн і держав, економіки яких стрімко розвиваються, зазначає аналітик. За приблизними підрахунками, у приватній власності німців перебуває приблизно 7500 тонн золота, тобто - майже вдвічі більше, ніж запаси Бундесбанку.

Золото дає безпеку

У часи так званої холодної війни, у п'ятдесятих і шістдесятих роках, у Німеччині панував страх перед вторгненням росіян. Для того, щоб золото не потрапило в чужі руки, Федеральний банк Німеччини розподілив його по різних країнах: 375 тонн розмістив у Парижі, 450 тонн - у Лондоні і понад 1500 тонн - у Нью-Йорку.

У минулому в німецькому суспільстві регулярно ставилися запитання: чи все гаразд з розміщеним за кордоном золотом, чи воно взагалі є? Певна частка провини в цих теоріях змови лежить і на Бундесбанку через його "дуже непрозору інформаційну політику", вважає Фрітч. Якби регулярно перевіряли золоті запаси, розміщені за кордоном, тоді б можна було розвіяти усі підозри, переконаний він.

Відповідальний за золоті запаси Бундесбанку в правлінні цієї інституції Карл-Людвіґ Тіле наголошує, що міг особисто переконатися у різних центробанках, що всі німецькі запаси нормально зберігаються. "Всюди мене зустрічали з розкритими обіймами, нам демонстували сейфи, окремі зливки діставали та перевіряли, звіряючи з реєстром",- заявив він журналістам у Франкфурті.

Хоча нині вже немає потреби тримати золото за кордоном, оберігаючи його від ворожих нападів, ці резерви продовжують відігравати важливу роль, зауважує Тіле. Адже, за його словами, у разі потреби, за кризових умов, можна якнайшвидше обміняти за кордоном це золото на чужу валюту. Утім, Карстен Фрітч не вважає цей аргумент переконливим.

Треба забрати, але як?

Федеральний банк Німеччини планує до 2020 року забрати всі резерви з Парижа. Це рішення член правління банку пояснює тим, що за теперішніх фінансово-політичних умов абсолютно все одно – лежать зливки у Франції чи у Франкфурті, оскільки всюди використовують євро.

Утім, за його словами, важливо, і надалі продовжувати зберігати золото в країнах з сильною іноземною валютою, наприклад, фунтом чи доларом. Тому німецькі золоті зливки залишатимуться в Лондоні та Нью-Йорку, незважаючи на те, що Федеральний банк Німеччини хоче повернути зі США 300 тонн свого "скарбу". Коли саме це відбудеться і як транспортуватимуть золото, з міркувань безпеки не повідомляється.