Допомога Іспанії

"Не запливайте занадто далеко", - іронічно попередив спікер німецького Бундестагу Норберт Ламмерт своїх колег перед початком літніх канікул 29 червня. Він саме натякав на вірогідність того, що через турбулентність у єврозоні парламентаріям будь-якої миті, можливо, доведеться повертатися до виконання своїх обов’язків. І справді, цього літа відбувається стільки подій, що депутатам спокій лише сниться.

Уряд Іспанії продовжує переговори з європейськими партнерами щодо виділення грошової допомоги банківській системі країни, яка опинилася у значній скруті. Тим часом, "Трійка" у складі представників Єврокомісії, МВФ та Європейського Центробанку вже напоготові вирушити до Греції, де вони перевірятимуть поступ у проведенні економічних реформ, які б уможливили виділення Афінам нового грошового траншу допомоги. Звіт з цього приводу має бути оприлюднено наступного тижня.

Але вже цього тижня німецькі депутати зібралися на дебати стосовно ситуації в Іспанії. Дехто отримав "виклик" електронною поштою чи через SMS. Більшість з парламентаріїв погоджується, що така допомога необхідна, аби врятувати іспанську банківську систему від банкрутства. Але не всі: наприклад депутати від фракції Лівих й декілька інших депутатів виступають проти. Опозиція вже донесла до канцлера Анґели Меркель свої побоювання щодо наслідків таких виплат.

Прецедент із далекосяжними наслідками

Зі сплеском фінансової кризи 2008-го року країни єврозони створювали різноманітні фонди взаємодопомоги задля порятунку найслабших партнерів. Наслідком цього стала втрата довіри гравців ринків до низки держав єврозони укупі з надзвичайно високими процентними ставками. Зрештою було узгоджено створення спеціального допоміжного фонду.

Досі самі держави рятували власні банки. Але тепер, уперше, іспанські банки зможуть розраховувати на отримання фінансової допомоги напряму, навіть в обхід іспанської держскарбниці. Забезпечувати коштами їх має тимчасовий механізм EFSF, оскільки постійний стабілізаційний фонд ESM ще не запрацював через претензії Конституційного суду Німеччини, який саме перевіряє його документальну базу на предмет відповідності німецькому Основному законові.

Незважаючи на прямі виплати банкам саме іспанська держава буде відповідати "головою" за них у разі, якщо іспанські банки все ж збанкрутіють. Тим не менше, опозиційні сили у Бундестазі дедалі скептичніше ставляться до перспектив такого механізму на майбутнє. Головне побоювання - хто б тут не був поручителем - збільшення ризиків та подальше зростання процентних ставок за державними облігаціями.

Голови урядів на останньому саміті ЄС погодилися, що для зменшення цих ризиків ESM використовуватимуть для прямих виплат банкам лише після запровадження спеціального Європейського банківського регулятора, який підпорядковуватиметься Європейському Центробанку. Логіка цього кроку в тому, щоби на ESM мали прямий вплив країни, які, власне, наповнюють цей фонд власними коштами. Такої ж думки дотримуються єврокомісар з питань монетарної політики Оллі Рен, нещодавно призначений на посаду голова ESM Клаус Реглінг та голова Єврогрупи Жан-Клод Юнкер.

Тягар для німецьких платників податків?

Водночас німецькі опозиційні сили цей підхід піддали нищівній критиці. "Якщо канцлер Меркель хоче перетворити порятунок держав на порятунок спекулятивних банків, що хитаються, то нехай вона робить це спираючись на власну більшість у парламенті та поборюючи незгоду соціал-демократів", - заявив голова СДПН Зіґмар Ґабріель. Інші зажадали від Мекрель з'ясувати, чи не доведеться німецькому платникові податків платити за кредитами іноземних банків, адже Німеччина забезпечує постійний європейський стабфонд майже третиною капіталу.

У відповідь на вимоги опозиції Анґела Меркель в одному з інтерв'ю заявила, що рішення про те, хто виступатиме поручителем у разі надання прямої фінансової допомоги банкам з постійного стабфонду ESM ще не ухвалено. Єврокомісія має підготувати проект, який розглядатме європейська банківська комісія. Останнє слово в цьому питанні все одно буде за Бундестагом.

Водночас опозиційні партії й надалі чинять тиск на уряд. Адже і при голосуванні про порятунок євро отримати більшість голосів без підтримки опозиції коаліції вдалося лише насилу. Тепер же ситуація ускладнюється ще й тим, що не всі депутати можуть з'явитися на голосування під час канікул. За прогул їм загрожує штраф розміром у 100 євро. Але що ця «штрафна» сотня у порівнянні з можливістю потішитися на пляжі з родиною?