Експерт: ЄС не цікавить особа прем'єра, потрібен результат

Чого очікує Європа від нового прем'єр-міністра України? Що він має зробити чи продемонструвати в першу чергу?

Вільфрід Їльґе: У першу чергу він має показати, що він має політичну волю повертати Україну на шлях реформ. І не будь-яких реформ, а на шлях ключових реформ, зокрема реформування юстиції, судової системи, прокуратури. Не важливо, хто представлятиме Україну, Європейський Союз працюватиме з усіма, і з Арсенієм Яценюком, і з президентом Петром Порошенком. Але ЄС, європейські донори і, насамперед, німецький уряд хочуть бачити конкретні результати імплементації таких реформ в Україні.

Українські політики кажуть, що вони намагаються якнайшвидше вирішити політичну кризу, і тому, мовляв, дещо роблять непрозоро і поспіхом. Якщо прем'єр-міністром стане нинішній спікер Володимир Гройсман, то, на Вашу думку, наскільки довготривалою фігурою на цій посаді він зможе бути?

Це дуже важко зараз сказати. Позитивний сигнал у Європу подало б створення технократичного уряду на чолі з Наталією Яресько. Це був би сигнал не того, що цей уряд буде довготривалим, а того, що є політична воля виходити з повної стагнації реформ. Зараз ми бачимо, що уряд не може працювати, міністри-реформатори подали у відставку, у ключових міністерствах для реформ ми спостерігаємо повну стагнацію. Було б непогано, якби був створений реформаторський уряд на перехідний період, наприклад, до наступних виборів, щоб стабілізувати реформаторський процес.

Але це трапиться лише в тому разі, якщо Яресько має кандидатури на посади міністрів, які орієнтовані на реформи, і якщо вона матиме повну незалежність, щоб реалізувати повноцінну програму реформ. Тут є дуже чітка позиція: особистості не мають значення, донори хочуть швидко побачити результати. Гройсман чи не Гройсман, довірена особа президента чи ні - це такі спекуляції по-українськи, які європейських донорів не цікавлять. Вони вже цього не хочуть слухати, вони хочуть результату.

Тобто, на Вашу думку, найважливішим для України зараз є не припинити політичну кризу, не змінити прем’єр-міністра, а почати втілювати реформи і показувати результати?

Потрібно робити те, що написано у Конституції України. Якщо потрібен зараз новий прем’єр-міністр, тоді, звичайно, треба призначити нового прем’єра, якщо є більшість у парламенті для затвердження нового уряду. Якщо прем’єр-міністр зовсім не має довіри, тоді його теж потрібно змінити. З Яценюком чи без нього - необхідно повертатись на шлях реформ. І для європейських донорів не має значення, це конфлікт між Порошенком і Яценюком чи між певними олігархами. Для нас це - загальний конфлікт між прореформаторськи орієнтованими політиками і тими, хто хоче припинити цей процес, щоб захистити свої активи, які вони бояться втратити. Зараз важливо показати зміни, у першу чергу, у реформі юстиції, і тоді криза уряду буде взагалі забута. Бо ця криза полягає у тому, що ця реформа знаходиться у стагнації.

На Вашу думку, чи здійснює Євросоюз тиск на Україну задля реформування? Наприклад, президент Порошенко пообіцяв Єврокомісії завершити цю кризу, змінити прем’єр-міністра до кінця місяця. Чи є це тиском задля реформ?

Прямого тиску, у тому сенсі, що Євросоюз каже "ти повинен призначити такого, такого або такого", немає. Але проблема в тому, що якщо ми не маємо уряду, який функціонує, тоді ми не маємо ніяких реформ, і тоді Україна не може виконувати критерії для надання їй кредитів. Європейський Союз представляє своїх платників податків, які хочуть бачити, що надані Україні кошти пішли на реформи. У такій ситуації вони мають право тиснути, бо це їхні гроші. Українські уряд і президент повинні це розуміти.

У свою чергу, Європейський Союз повинен розуміти, що недостатньо лише спостерігати за процесами в Україні, потрібно також стати фактором і суб'єктом реформ. Наприклад, як це було під час реформи Національної поліції, коли західні партнери брали активну участь у її реалізації.

Бачення внутрішньої політики українським народом і Європейським Союзом не дуже відрізняються. Різниця лише між антиреформаторами і людьми, які очікують змін. Тому ЄС повинен тиснути на українських політиків, щоб зміни відбувались, але, з іншого боку, він повинен бути суб'єктом змін і реформаторського процесу. ЄС повинен, з одного боку, більше, конкретніше, точніше, суворіше вимагати проведення реформ від України, а з іншого боку - бути також сам партнером у реформаторському процесі.

Також ЄС повинен подумати про інвестиційні фонди для українського середнього і малого бізнесу. Поки в Україні війна, поки стріляють, жоден інвестор з-за кордону не прийде до України, це все ілюзія.

Як Ви гадаєте, чи можуть через призначення Володимира Гройсмана прем'єром виникнути проблеми у стосунках України з ЄС?

Європейські партнери вважають це внутрішньою справою України. Були певні сподівання, що Яресько буде призначена прем'єркою, але повної впевненості у цьому не було. Я не можу сказати, що Гройсман буде тільки інструментом президента, так вважати також буде перебільшенням. Він ще може показати, що він є прем'єром, який продовжує процес реформ. Будь-який прем'єр має всі шанси бути прекрасним партнером для ЄС, якщо він починає показувати конкретні результати. Решта Європу не цікавить.