Німецька журналістка: Некласичні репортажі про війну

Робота в московському офісі німецького мовника ARD у даний момент - справжнє випробування. Про більш-менш нормований робочий графік співробітники студії можуть лише мріяти. Двоє з трьох кореспондентів зазвичай перебувають у відрядженні - у Мінську, Києві або у підконтрольних проросійським сепаратистам Луганську та Донецьку. "Ми тут наче турфірма", - іронічно зазначають у секретаріаті. Одразу за кілька хвилин після початку нашої розмови з Ґоліне Атай з'являється керівник студії Удо Лілішкіс. Він з недовірою поглядає на наш мікрофон та просить колегу підмінити його, через те, що сам змушений підготуватися до випуску новин. До того ж він просить не забути про збори, які мають скоро розпочатися. Час пішов.

З одного поля бою - в інше

Якби не іранська революція, Ґоліне Атай, напевно, не потрапила б у Німеччину. У невеличке містечко Гоффенгайм вона переїхала разом із сім'єю у 1979 році у віці п’яти років. Пізніше Атай навчалася в університеті міста Гайдельберг, після чого почала працювати тележурналісткою. Ґоліне встигла побувати в багатьох "гарячих точках" світу - в Іраку, Сирії, Ізраїлі, Лівані, Лівії та інших країнах арабського світу. Починаючи з 2013 року Ґоліне Атай працює кореспонденткою телеканалу ARD у Москві. "Коли я розпочинала роботу, я не здогадувалась, що невдовзі мені доведеться висвітлювати війну", - зізнається журналістка.

"Мене цікавлять люди на війні"

Кожен, хто хоча б раз бачив сюжети цієї безстрашної жінки, яка не боїться перетинати лінію фронту між сепаратистами та українськими військовослужбовцями, знає, що її репортажі про воєнні дії не можна назвати класичними. "Я не та, хто стоятиме біля гранатомета, - каже вона. - у такий спосіб матеріал отримав би певний драйв, але я не знаю, якою стала б його інформаційна цінність". Натомість вона супроводжує молоду жінку, яка їде до свого коханого на фронт, подається в бункери, де змушені переховуватися люди, які втратили все, заходить у їдальну розгромленого Первомайська або ж на святкування Різдва для дітей з охопленого бойовими діями Донецька. "Мене цікавить політична ситуація. І, звісно, мене цікавлять польові командири, але у першу чергу я маю інтерес до того, що війна робить людьми", - каже Атай. Тим не менш, без бронежилета вона не виходить на завдання. Як вона бореться зі страхом? "Постійно змушуючи себе про нього не забувати", - каже журналістка. Адже, за її словами, великі обсяги роботи і дефіцит часу роблять на диво безстрашною.

Не втручатися в інформаційну війну

Якщо пошукати про Ґоліне Атай інформацію в інтернеті, можна натрапити не лише на позитивні відгуки. Подекуди у коментарях її звинувачують у брехливості та однобічній подачі інформації. Утім, кожен, хто пильно стежить за роботою Ґоліне Атай та стикався з російським "пропагандистським монстром", розуміє, що ці звинувачення безпідставні. Крім того, не виключено, що такого роду критичні коментарі "замовлені". "У мене все ж таки є враження, що у тих, хто розпочав цю війну, є чітка вказівка втрутити нас у цей конфлікту в інформаційній площині, - каже Ґоліне. - І надзвичайно складно не піддатися цій спокусі". Зберігати здоровий глузд для неї справжнє випробування - як для людини, так і для журналістки.

Звинувачення у викривленні фактів, тим не менше, для неї дуже болючі. "Коли я дивлюся на іранську історію, я можу дуже скептично ставитися до так званого "Заходу" та американців. Власне, я завжди так і робила. А у інших критиків, натомість, я бачу свого роду подвійну мораль. Тобто імперіалізм та "місіонерство" іншої країни вони сприймають дуже серйозно і жорстко критикують, а повернення імперських ідей тут у самій Росії майже пробачається".

"Не ставай жорстким у цей жорсткий час", - цими словами з пісні Вольфа Бірманна вона назвала свою сторінку у соціальній мережі Twitter. "Ця пісня дуже вразила мене і моїх батьків, коли ми її почули вперше у німецькому парламенті. Як на мене, це дуже вдалий мотив". Утім зараз важливе одне: "Просто мир для людей, щоб вони могли залишити бункери та вести гідне людське життя. Наразі неважливо, з якою політичною владою".

Ґоліне Атай визнана журналісткою року за версією журі німецького журналу medium magazin, який спеціалізується на медіатематиці. Атай обрали за її роботу під час конфлікту в Україні. "Ґоліне Атай зуміла створити непересічні та особливі репортажі на тлі дискусій довкола кризи в Україні, які тривають вже більше року. Кореспондентці російського бюро німецького мовника ARD вдається не повторювати заздалегідь "запрограмовану" думку. Вона завжди точна, визнає, коли не має відповіді на певні запитання, демонструє особливе співчуття до співрозмовників. Вона справедлива і влучна, відповідає на критику, впевнено реагує на образи в інтернеті та проплачених коментаторів".