Німецька експертка про санкції ЄС
5 серпня 2014 р.Ліана Фікс - наукова співробітниця Німецького товариства зовнішньої політики. Нині вона захищає докторську дисертацію про роль Німеччини у відносинах між Євросоюзом і Росією.
Deutsche Welle: Пані Фікс, поступово стає зрозумілим масштаб економічних санкцій проти Росії. Одні називають їх половинчастими, інші - передчасними, тому що, мовляв, це останній козир у руках Заходу. Як розцінюєте їх Ви?
Ліана Фікс: Я вважаю, що момент обрано правильно і масштаб теж. Розмови про третій ступінь, тобто економічні санкції, почалися вже понад три місяці тому, відразу після анексії Криму. Москві надали достатньо, якщо навіть не забагато часу для пошуку компромісу. Тепер про масштаб. Санкції серйозні, вони вдарять по російській економіці. Але вони - не останній козир. Досі газового сектору взагалі не торкнулися. Санкції вибіркові, тож залишається можливість зробити їх жорсткішими, якщо не буде позитивних зрушень.
Але в російських ЗМІ значення санкцій применшується. Чимало політиків та коментаторів навіть бачать шанс диверсифікації російської економіки. Модним стало слівце "імпортозаміщення". Наскільки це реально?
Російські еліти хочуть уникнути паніки серед населення. Але санкції реально вдарять по економіці. Перший аспект - психологічний. Інвестори будуть ще менш готові вкладати гроші в Росії. Другий аспект - фінансовий. Державні та напівдержавні банки в довгостроковій перспективі позбавляються можливості залучення західних капіталів.
А стосовно "імпортозаміщення" в мене великі сумніви. Росія вже багато років намагається модернізувати промисловість. За Медведєва було ухвалено багато ініціатив і виділено державних коштів для високотехнологічних виробництв. Через слабкість економічної системи, корупцію, відсутність підприємницької спритності результат нульовий.
Росія вживає контрзаходів, наприклад, забороняє завозити фрукти й овочі з Польщі. Поляки влаштували з цього гепенінг під девізом "з'їж яблуко проти Путіна". Але чи не буде покарано російських споживачів? Заборона на ввезення овочів і фруктів або молочних продуктів призведе до зростання роздрібних цін на російському ринку…
Чи зростуть ціни, подивимося. Але в цьому випадку російський уряд віддає пріоритет політичному сигналу, а не реальним наслідкам для власних громадян. І тут Кремль обрав слабку ланку, тих, хто найактивніше підтримує Україну, - Польщу.
На Заході чимало розмов про те, що Путіну треба запропонувати варіант виходу з кризи, за якого він міг би "зберегти обличчя". Але чи є завданням Заходу дбати про "збереження обличчя" Путіна?
Так, це наше завдання. Росія останнім часом виявляла готовність до ірраціональної ескалації навіть на шкоду собі. Небезпека прямого вторгнення російських військ для підтримки сепаратистів не минула. І вона тільки зросте, якщо Путін вирішить, що його загнали в кут. Але при цьому не можна ставити підтримку України в залежність від умов Москви. Путіну вже дали три з половиною місяці на те, аби зберегти обличчя.
І в Німеччині немало захисників Путіна, які кажуть: треба враховувати інтереси Росії, треба враховувати страх перед оточенням НАТО… Ніби Росія - важкий підліток, а Захід - поблажливий учитель.
Так, цей страх треба враховувати, інакше можливі неприємні сюрпризи. Але треба враховувати й те, наскільки обґрунтоване це специфічне російське сприйняття, наскільки воно відповідає реальним фактам. Наприклад, знамените оточення НАТО. Сама Росія погодилася з останнім раундом розширення НАТО. Їй теж пропонували можливості співробітництва в рамках Ради "НАТО - Росія". В російському дискурсі "оточення" - важливий фактор Але враховувати його треба, навіть якщо це суб'єктивне сприйняття, яке не відображає реальність.
Із цим "урахуванням інтересів" складно. Адже воно виходить із того, що великі держави мають право вирішувати долю слабких сусідів, скажімо, балтійських країн, а тепер і України. А ми думали, що часи поділу Польщі минули…
Звісно, вони минули. Країни мають право самі вирішувати, до якого союзу їм приєднатися. Ні в кого, в тому числі в Росії, немає права "вето". Але значно зручніше уникнути прямого протистояння, заручитися згодою, як це й було з країнами Балтії.
Ви вже дали зрозуміти, що санкції можна посилити. Як уникнути спіралі зростання санкцій та заходів у відповідь?
Тут слово передусім за Росією. Євросоюз постійно говорить про те, що регулярно перевірятиме, чи виправдані ще санкції, чи не пора їх відмінити. Справа за Росією. Якщо вона піде на ескалацію, це найболючіше вдарить по ній самій. Її залежність від Євросоюзу значно більша, ніж навпаки.
У російських ЗМІ розповсюджується версія, що санкції спрямовані на усунення Володимира Путіна, а Україна тут лише привід. Мовляв, США бояться відродження Росії як наддержави і тому намагаються послабити Росію. Чи є тут раціональне зерно?
Почнімо з того, що Росія - все що завгодно, тільки не наддержава, яка відроджується. Навпаки, вона держава, яка згасає, тому що спирається не на сучасну економіку, а на доходи від нафти й газу. А по-друге, незважаючи на неприйнятну зовнішню політику, незважаючи на важкість спілкування з Путіним, ні США, ні Євросоюз не зацікавлені у зміні режиму в Росії, тому що ніхто не знає, що почнеться після того, як ця зав'язана на одній людині система в Росії розвалиться. Страх перед заворушеннями і дестабілізацією в Росії переважає дискомфорт багатьох лідерів від необхідності мати справу з Путіним. Євросоюз і США у власних інтересах просто не можуть бажати зміни режиму в Росії.