Боротьба з цензурою

У низці країн світу цензура "фільтрує" критичні журналістські матеріали. У відповідь на цю тенденцію правозахисна організація "Репортери без кордонів" запустила сайт, на якому публікуватимуться матеріали, які потенційно можуть бути заблоковані цензурою у країнах світу.

Людям властиво виявляти посилений інтерес до всіляких "табу". Інформація "не для преси" в інтернеті поширюється з неабиякою швидкістю. Наприклад, фото оголеної Кейт Міддлтон, майбутньої королеви Англії, через лічені години розлетілося через інтернет по всьому світу. Цей принцип "Репортери без кордонів" хочуть взяти на озброєння у роботі з журналістським контентом.

"Ми переконані, що має існувати онлайн-платформа для публікації статей, які не можуть потрапити у ЗМІ в країні, де вони створені",- говорить Матіас Шпількамп з організації "Репортери без кордонів" в інтерв’ю DW. Ми розраховуємо, що до нас потраплятимуть якісні журналістські розслідування, які в авторитарних та тоталітарних державах оминають шпальти газет, теле- або радіоефір через проблеми зі свободою слова.

Сторінка не має на меті ставати платформою на кшталт Wikileaks, через неї не планується розповсюджувати "жовті" доробки журналістів, пояснює Шпількамп. Проект фінансується за кошти Євросоюзу, міста Парижа, а також за рахунок благодійних внесків. Окрім публікації, на сайті можна буде знайти пояснення, чому матеріал увійшов в число "заборонених" на батьківщині журналіста.

"Забороненим" авторам гарантується анонімність

Автором однієї із перших статей на сайті є марокканець Омар Броуксі. Видавець критично висловлювався про роль королівської родини під час останніх виборів в країні, за що уряд позбавив його акредитації. Броуксі більше не дозволено займатися журналістською діяльністю у себе вдома. Проте матеріал опозиційного автора "ожив" онлайн. Попередньо отримавши згоду Броуксі, статтю розмістила в себе редакція сайту wefightcensorship.org.

Отже, невдовзі портал має стати прихистком для журналістських робіт, які через цензуру в авторитарних країнах не можуть потрапити на очі читачам. Сюди вони надсилатимуться анонімно, так, щоб авторство не можна було відслідкувати. Хоча зі співробітникам організації "Репортери без кордонів" все ж доведеться познайомитися. Лише таким чином правозахисники зможуть переконатися, що джерело справді надійне, пояснює Шпількамп.

Статті можна надсилати будь-якою мовою. Якщо вони не написані англійською або французькою – їх перекладуть для сторінки. Усі публікації будуть відкриті для завантаження, заохочується і пряме копіювання матеріалу. Посилання на сайт можна розмістити у профілі в соцмережі.

Безпечніше, ніж блог

У мережі є багато різних платформ для поширення інформації. Серед них - соціальні мережі і блоги. Кубинка Йоні Санчес, наприклад, дозволяє собі вільно висловлюватися у своєму онлайн-щоденнику. І хоч її вже неодноразово намагалися "приборкати", Санчес зазвичай вдається перехитрити обставини. Від небезпечних наслідків активістку, серед іншого, рятує популярність.

Проте Шпількамп застерігає від такого роду самодіяльності. "В авторитарних державах буває небезпечно запускати власні платформи",- пояснює він. Зазвичай легко визначити, хто за цими проектами стоїть.

Натомість команда wefightcensorship.org обіцяє не розголошувати персональні дані. Анонімними залишаться автори та головні герої журналістських історій. Водночас правозахисна організація гарантує достовірність кожної опублікованої роботи.