Нелегкий вибір - за лаштунками Шведської академії

раматурга Гарольда Пінтера, що, до речі, вже викликало досить неоднозначну реакцію з боку критиків. Ми пропонуємо зазирнути за лаштунки Шведської академії і подивитися, як власне функціонує механізм вибору лауреатів найпрестижнішої в світі літературної премії.

Кожного четверга о п”ятій годині вечора на першому поверсі Старої Біржі в Стокгольмі зустрічаються члени Шведської академії. Їхнє завдання – до кінця травня з 400 кандидатів на отримання Нобелівської премії в галузі літератури вибрати для початку п”ятьох претендентів. Пропозиції надходять від колишніх лауреатів, спілок письменників, а також від інших академій. Про критерії, за якими оцінюють кандидатів на нагороду, розповідає речник Шведської академії Горас Енґдал:

“Це має бути література світового значення, література, яка б жила також за межами свого рідного оточення. Тобто – географічні, культурні, мовні та часові рамки існувати для неї не повинні. Якщо хочете, йдеться про універсальну літературу, яка здатна мандрувати між світами. Але попри все, ми прогавили таких великих письменників, як, наприклад, Кафка або Пруст. Можливо, це сталося й через те, що вони занадто рано пішли з життя.”

Спочатку Шведська академія об”єднувала представників вищих прошарків населення, більшість з яких, чесно кажучи, не могли похвалитися широкими літературними знаннями. Однак ситуація швидко змінилася. Члени академії серйозно поставилися до свого завдання, яке полягало у виборі лауреата міжнародної премії в галузі літератури, заснованої 1896-го року Альфредом Нобелем. Сьогодні до складу Шведської академії в Стокгольмі належить десять письменників, чотири філолога, один мистецтвознавець та один юрист.

Але й досі виникають проблеми, коли доводиться інтерпретувати заповіт Нобеля. Адже в документі лише зазначається, що премію в галузі літератури слід вручати тому, хто створить „найвидатніший літературний твір ідеалістичного напрямку”. Отже, члени Шведської академії перебувають у постійному пошуку, намагаючись зрозуміти слова винахідника динаміту. Горас Енґдал:

“Якщо говорити дуже спрощено, то впродовж перших двадцяти років відзначали піднесену літературу. Потім настав час, коли в поле зору потрапили письменники, які зверталися до широкого кола читачів. Елітарна література залишалася поза увагою. Згодом нагороджувати стали тих письменників, які своїми творами руйнували всі традиції, – малася на увазі модерністська література. Пізніше премія стала географічно більш інтернаціональною. У 80-х роках перевагу надавали великим літературним мовам, у 90-х - інтерес викликали письменники, які порушували забуті теми. Саме до таких письменників належить, наприклад, Ґюнтер Ґрасс.”

У будівлі Старої Біржі розташована також Нобелівська бібліотека, яка може похвалитися одним з найбільших у Північній Європі зібрань сучасної літератури. Тут члени академії черпають знання, які допомагають їм зробити свій вибір. І хоча літературні критики та експерти вже неодноразово вказували на начебто хаотичний вибір лауреатів Нобелівської премії, однак ще жодного разу ніхто не сумнівався в науковій компетентності Шведської академії.

І все ж таки, чому саме Швеція - країна, що розташована на європейській околиці, - взялася за присудження найпрестижнішої міжнародної літературної премії? Голова Нобелівського комітету Шведської академії Кйелл Еспмарк не бачить у цьому нічого дивного:

“Швеція – це нейтральна країна, яка здатна залишатися поза великими конфліктами.”

Пошук кандидата на вручення Нобелівської премії в галузі літератури –складна справа. Тим більше, що нині у засіданнях Нобелівського комітету беруть участь не всі його члени. Керстін Екманн та ще два письменники більше не приходять на засідання. Таким чином вони висловили свій протест проти того, що свого часу Шведська академія, аби публічно не робити політичних заяв, ніяк не відреагувала на смертний вирок, винесений Салману Рушді в Ірані. Порожні місця, однак, ніхто не може зайняти, оскільки вони залишаються закріпленими за членами академії, які обираються на все життя. Приймати нову людину до цього ексклюзивного кола дозволено лише після смерті одного з членів академії. Не дивно, що середній вік членів Шведської академії становить 71 рік.

Ім”я лауреата Нобелівської премії в галузі літератури оприлюднюється після бурхливих дискусій, що ведуться до останнього моменту, в один з перших двох четвергів жовтня. Як правило, це відбувається о першій годині дня, коли в кімнаті речника Шведської академії Гораса Енґдала б”є золотий годинник:

“...тоді я знаю, що настав час оголосити лауреата премії. Я відкриваю двері, за якими мене зустрічають журналісти з усього світу, і промовляю магічні слова...”

Ґабріеля Шааф, Володимир Медяний