Незаконно чи аморально: чи мав право німецький президент приймати дарунки?

Німецьке суспільство висуває до відомих політиків високі вимоги. Їхня колишня політична діяльність, як і приватне життя, перебувають під пильним громадським контролем. Найменший огріх може спричинити буревій критики, а політик опиниться біля «ганебного стовпа» і може навіть поплатитися за це своєю політичною кар'єрою.

Втрата довіри

Схоже, саме в такому чортовому колесі нині опинився президент Німеччини Кристіан Вульфф. Спершу розголосу набула інформація про приватний кредит, який глава ФРН, будучи ще прем’єр-міністром федеральної землі Нижня Саксонія, взяв у дружини свого друга-підприємця під дуже вигідні відсотки і приховав це від громадськості, аргументуючи приватним характером позики. Згодом з’явилися також повідомлення про те, що Вульфф неодноразово їздив у відпустки за кошт бізнесменів. А нині ще один підприємець, з яким політик перебуває в товариських відносинах, повідомив, що свого часу оплатив рекламну кампанію книги Вульффа «Краще правда», яка потім використовувалася під час передвиборчих перегонів.

Експерт з конституційного права, юрист Ганс Герберт фон Армін в інтерв’ю Deutsche Welle висловив побоювання, що Вульфф втратив довіру населення через такі повідомлення. Посада німецького президента не наділена великими повноваженнями, це насамперед свого роду моральна інстанція нації. «Саме тому так важливо, щоб президент користувався довірою населення», - каже фон Армін.

Вольфґанґ Шаупенштайнер, колишній прокурор Франкфурта-на-Майні, який спеціалізувався на корупційних справах, також звертає увагу на те, що, окрім юридичної оцінки вчинків президента, йдеться також про моральні аспекти, які з огляду на важливість посади шкодять президентському іміджеві. Межа між зразковою з точки зору юридичних норм діяльністю президента та моральними вимогами до цієї посади, на думку колишнього прокурора, надзвичайно тонка.

Забагато маневрувань

В інтерв'ю Deutsche Welle Вольфґанґ Шаупенштайнер припустив, що причиною скандалу, який нині наростає довкола Вульффа, є не так сам факт приватної позики, яку взяв Вульфф, скільки те, що президент не зовсім правильно себе повів, коли про це стало відомо громадськості. Звітуючи свого часу перед земельним парламентом Нижньої Саксонії про свої економічні зв'язки з підприємцем Еґоном Ґееркенсом, Вульфф змовчав про цей кредит. А напівправда не може бути правдою, каже екс-прокурор: «Тобто він намагався маневрувати, замість того, щоб відкрито сказати, за яких обставин він отримав цей кредит».

При цьому Шаупенштайнер нагадує, що в Нижній Саксонії існує закон, який забороняє посадовим особам та політикам користуватися перевагами свого службового становища для досягнення приватних цілей. До таких переваг, на думку юриста, належить і приватний кредит з низькими відсотковими ставками без чітко вказаних термінів його погашення, який отримав тодішній нижньосаксонський прем'єр Вульфф.

Осад залишиться…

Для колишнього прокурора Шаупенштайнера виправдання президента Вульффа про те, що тут ідеться усього лишень про приватну позику між друзями, звучать не надто переконливо. Однак незалежно від юридичної оцінки справи в цій історії є ще один неприємний присмак. Кристіан Вульфф взяв у борг півмільйона євро в бізнесмена, який супроводжував його в службових закордонних відрядженнях. Якщо під час цих відряджень виникли якісь ділові відносини, в результаті яких Вульфф взяв кредит у підприємця, тоді це вже слід розглядати не лише через призму моралі, зауважує колишній прокурор.

Експерт з конституційного права Ганс Герберт фон Армін зі свого боку додає: якщо бізнесмен пропонує політику дешевий кредит, а взамін отримує доступ до якихось вигідних контрактів чи ділових зв'язків, то така ситуація стає ще проблематичнішою. Тоді дії політика «можуть розцінюватися як корупція», вважає експерт.

Автори: Маттіас фон Гельфельд / Христина Ніколайчук
Редактор: Тетяна Бондаренко