Місто без боргів

Бургомістр Франк Шнайдер сидить перед картиною, на якій футбольна команда, стоячи колом та взявшись за плечі, згуртовується. "У нашому місті ми теж хотіли мати такий дух", - пояснює Шнайдер. І це бажання здійнилося, а керівництво міста стало прикладом для своїх співмешканців.

Як усе починалося, добре пам’ятає скарбник Детлеф Мюллер. Він розповідає, як Ланґенфельд вирішив звільнитися від боргового ярма 1986 року. Тоді бюджет 60-тисячного містечка поблизу Кельна мав борг у 80 мільйонів дойчмарок. Місцева компанія-виробник сталі зазнала банкрутства. В одну мить зникли тисячі робочих місць. Надходило дедалі менше податків.

"Ми мусили щось радикально змінювати, і це мало початися із самої ратуші. - згадує Мюллер. - Завідувач секції, завідувач групи, начальник управління, начальник відділу – із сімох рівнів чотири ми ліквідували. Усе це відбувалося не без сліз".

Менше начальства

Однак нікого не звільняли. На звільнені посади просто вже нікого нового не брали, ліквідуючи їх. Ті, що переставали бути начальниками, зберігали попередню зарплатню та починали працювати простими виконавцями. Голова фінансового відділу тепер обходиться без секретарки. "У моїй колишній приймальні тепер сидять добре оплачувані фахівці. Вони не бояться навантажень. Якщо надходить документ, кожен сам ставить підпис про свою відповідальність", - розповідає Мюллер. Затяжна обробка документів? Це - в минулому.

Завідувач фінансами дістає з шафи бюджетний план міста 1987 року. Гордо піднімає його. "От з цього ми починали. Нам потрібно було одних лише відсотків сплатити 5,8 мільйона дойчмарок. Тож ми взяли за принцип: більше жодних позик", - каже Детлеф Мюллер.

На першому етапі ланґенфельдці реагували доволі передбачувано. Раптом клубам стало потрібно платити за користування залами. Мистецтво у громадському місці? Тільки не у Ланґенфельді. Провулки? Громадяни можуть прибрати їх самі. Було деяке нарікання. Проте невдовзі люди помітили, що місто вкладало гроші у спортивні майданчики. Спортивна інфраструктура у Ланґенфельді сучасна та доглянута. Школи також на найвищому рівні. Є ратуша, бібліотека, будинок культури. Тобто місто не лише заощаджувало, але й одразу ж вигідно інвестувало ресурси, що вивільнялися.

Борговий годинник закрутився в інший бік

Приклад – завгоспи. Раніше їх було 50, в усіх школах та громадських будівлях. Сьогодні залишилося лише 20, а оплата праці стала кращою. Ці працівники в обідню пору усі разом сидять у спеціальній кімнаті. Надходить дзвінок. "Треба видалити графіті у такій-то школі". Міхаель Шрайбер вирушає на виклик. "Раніше б це затягнулось на тижні, сьогодні - від сили два дні", - кажуть у мерії.

Завгосп Шрайбер вважає, що й ментальність ланґенфельдців змінилась: "Достатньо пригадати акцію на 500 тисяч євро". Коли заборгованість становила вже лише 100 євро на душу населення, місто організувало свято. За сто євро можна було купити посвідку, на якій стояло: "Мешканець Ланґенфельда без боргів". Такі придбали п’ятсот людей. А це – на півмільйона євро боргу менше. І от 2008 року це сталося. Борговий годинник на ратуші урочисто зняли. Багато років він крутився у зворотій бік. Це добряче мотивувало. Ось вже п'ять років місто протрималося без влізання у борги.

Залишатись без боргів – теж талант

Оскільки боргів уже немає, громадяни тепер платять найнижчі у Північному Рейні-Вестфалії податок на землю та податок на прибуток підприємств. Це, у свою чергу, привабило до міста нову промисловість. Щоб створити промислову зону, Ланґенфельду спочатку довелося серйозно інвестувати. "Економити до смерті не було нашою метою, - пояснює скарбник, - але щоб отримати гроші від інших, спочатку потрібно самому інвестувати".

Тепер місто розцвітає. Податки, наприклад, на сміття та каналізацію, сьогодні є нижчими, ніж десять років тому. Школи отримують гроші з комунальних фондів, на які, наприклад, накупили інструментів на цілий духовий оркестр. Футбольні клуби отримали нові поля зі штучними газонами.

Однак "дармова" ментальність зникла. "Скасувати плату за дитсадки, як це роблять перед виборами політики у містах з боргами? Ліпше ми скоротимо її на 20 відсотків", - каже Детлеф Мюллер. Нещодавно виникла загроза дірки у бюджеті, яка могла похитнути курс "нульової заборгованості". Ланґенфельд тоді допоміг собі паркувальним збором. Раніше безкоштовною була перша година, сьогодні – лише перші 15 хвилин.

Годинник боргів, колись збудований місцевою металургійною фірмою, сьогодні лежить у підвалі будинку культури. Його вже віддавали маленьким містечкам в оренду. "Я б віддав його в оренду панові Шойбле (Вольфґанґ Шойбле - міністр фінансів ФРН - ред.), - каже скарбник, витираючи пальцем пил із годинника. - Поки що економічної потужності вистачає. Але зі своїми двома трильйонами боргу Німеччина, власне, не дуже відрізняєтсья від тих південних країн, на які ми так сваримося."