Політична криза в Німеччині - фінал

У понеділок, 5 березня, кур'єр з адміністрації президента Німеччини доставив голові Бундестагу лист глави держави. Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) офіційно запропонував кандидатуру Анґели Меркель (Angela Merkel) на пост канцлера Німеччини.

Главу німецького уряду за пропозицією президента обирає Бундестаг. Голосування відбудеться 14 березня. У той же день Меркель та члени її нового кабінету міністрів будуть приведені до присяги, і уряд Німеччини нарешті почне працювати- майже за шість місяців після парламентських виборів, що відбулися ще 24 вересня минулого року.

Союз з Меркель підтримали дві третини соціал-демократів

Формування уряду тривало так довго тому, що Анґела Меркель ніяк не могла знайти партнерів, які забезпечили б їй стабільну парламентську більшість.

Спочатку невдачею закінчилися коаліційні переговори з лібералами і "зеленими". Потім довелося чекати закінчення внутрішньопартійного референдуму Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), на якому її рядові члени вирішували, чи варто відновлювати урядову коаліцію з консерваторами на основі виробленої коаліційної угоди.

Результати цього поштового опитування були оголошені тільки 4 березня. Дві третини висловилися "за". Про полегшення, яке відчули консерватори канцлерки, можна судити з швидкості їхньої позитивної реакції, яка послідувала вже за секунди після оголошення цифр на прес-конференції у штаб-квартирі СДПН о 9:38 ранку.

"Тепер за роботу! Німеччина & Європа", - в ту ж хвилину закликав через Twitter керівник відомства федеральної канцлерки. А сама Меркель трохи пізніше привітала соціал-демократів з "таким однозначним результатом" і заявила, що вже передчуває "подальшу співпрацю на благо нашої країни".

Умовно "велика" коаліція

Так звана "велика коаліція" консерваторів і соціал-демократів буде вже третьою поспіль і четвертою в історії федеративної республіки. Перша правила в Німеччині з 1966 до 1969 року і вважалася винятком з правил.

Цю ж називати "великою" можна тільки умовно. Новий уряд хоч і матиме в Бундестазі 19-го скликання впевнену більшість (399 з 709 депутатських місць), але вже не настільки домінуючу, як в попередні чотири роки (504 з 631).

Утім, позитивний вотум соціал-демократів був для Меркель важливим і тепер вважається і її перемогою. Не факт, до речі, що четвертий уряд Меркель протримається до чергових виборів восени 2021 року. В середині терміну, тобто, вже наступного року, партнери по коаліції мають намір підбити проміжні підсумки, що може обернутися розвалом коаліції і достроковими виборами.

В очікуванні кадрових рішень соціал-демократів

До Анґели Меркель стати канцлером чотири рази поспіль вдавалося лише двом її попередникам - Конраду Аденауеру (Konrad Adenauer) і Гельмуту Колю (Helmut Kohl).

Зі своїми шістьма кандидатами на міністерські пости в майбутньому уряді, які згідно з коаліційною угодою будуть представниками партії Меркель - Християнсько-демократичного Союзу (ХДС), вона визначилася ще два тижні тому. Партнер по консервативному блоку - Християнсько-соціальний Союз (ХСС) - оголосив своїх представників в уряді 5 березня.

Соціал-демократи для підбору своїх шістьох кандидатів у міністри взяли тайм-аут на тиждень - до наступного понеділка. Поки що вони оголосили лише те, що у соціал-демократичній частині уряду Меркель будуть порівну представлені чоловіки і жінки.

У ході коаліційніх переговорів СДПН змогла залишити собі, зокрема, міністерство закордоних справ і отриматі під свій контроль таке ключове відомство, як міністерство фінансів. У німецьку пресу вже просочилася інформація, що головним фінансистом Німеччини і одночасно віце-канцлером стане тимчасово виконуючий обов'язки голови СДПН Олаф Шольц (Olaf Scholz) - бургомістр Гамбурга, міста, що має статус однієї з федеральних земель.

Чи збереже Ґабріель свій пост в МЗС Німеччини?

А ось чутки про майбутнє міністра закордоних справ Німеччини поширюються різні. Поки цей пост обіймає колишній міністр економіки Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel), який успадкував його від обраного федеральним президентом Штайнмаєра.

Щодо Москви і санкцій, запроваджених проти Кремля за анексію Криму і дестабілізацію Донбасу, Ґабріель займає менш жорсту позицію, ніж Анґела Меркель. Він виступає, зокрема, за поступове скасування штрафних заходів ЄС, не чекаючи всеосяжного виконання мінських домовленостей. І до Володимира Путіна він, кажуть, не відчуває антипатії. На одній із зустрічей з ним навіть попросив автограф для знайомої своєї дружини.

Міністр закордонних справ - традиційно популярна фігура в Німеччині. Зіґмар Ґабріель не виняток. Але високий особистий рейтинг - ще не гарантія збереження міністерського портфеля. У Ґабріеля досить запальний характер, він не любить підкорятися партійній дисципліні, не бігає до батька по критичне слово на адресу товаришів по партії, у тому числі своїх колег у керівництві СДПН.

Вважається, що шанси Ґабріеля залишитися на своєму посту невисокі. Як його можливого наступника на чолі МЗС Німеччини найчастіше називають міністра юстиції Гайко Мааса (Heiko Maas). На тему санкцій ЄС щодо Росії він поки публічно не висловлювався.

Але якщо позиція Ґабріеля з цього питання частково продиктована його попереднім місцем роботи (від санкцій страждає і німецька економіка), то у Мааса такий мотив відсутній. Проте є інший. Він є безкомпромісним противником порушення прав і свобод людини. Те, що Гайко Маас думає у зв'язку з цим про внутрішньополітичну ситуацію в Росії, поки можна тільки припускати. Швидше за все, нічого доброго.