Люксембурзька - ідентичність завдяки мові

Починаючи з 1984-го року, люксембурзька вважається національною мовою в Люксембурзі. В цьому герцоргстві, яке належить до найменших європейських країн - лише Мальта є ще меншою - близько 250 тисяч людей називають люксембурзьку мову рідною. Країна має ще дві інші офіційні мови – французьку й німецьку. Люксембурзька - це західно-германська мова. Вона належить до мозельської діалектичної групи. Отже, той, хто володіє діалектом, поширеним в регіоні західнонімецького міста Трір, той без проблем може зрозуміти й люксембуржців.

Люксембурзька – мова чи діалект?

Писати люксембурзькою – для багатьох це досі велика проблема. Тому в князівстві влаштовують багато вечірніх курсів з люксембурзької орфографії. Спраглі знань дорослі після роботи пишуть диктанти і роблять вправи, аби нарешті навчитися грамотно писати мовою своїх предків.

При цьому обов'язкові для всіх єдині орфографічні правила запровадили лише відносно недавно. 1976-го року уряд видав відповідний указ. 1999 року орфографічні правила ще раз удосконалили. Люксембурзька часто є об'єктом критики. Багато хто вважає, що це діалект, а не мова. Однак дві з трьох передумов, які визначають мову, виконано: а саме – її визнано офіційно, крім того, є літературне надбання.

Третій пункт трохи шкутильгає – таких речей, як словники або граматичні посібники ще немає в достатній кількості. «Тут люксембуржець і сам часто не знає, що саме слід розуміти під люксембурзькою, - пояснює викладач орфографії Єроме Луллінґ. - Лише тоді, коли ми за допомогою словників зможемо чітко визначити люксембурзьку мову, можна буде й викладати її як іноземну, а згодом і як мову для інтеграції іноземців».

Обмаль друкованих видань люксембурзькою

Для учасниці мовних курсів Лідії, яка пізніше із задоволенням взялася б за викладання люксембурзької як іноземної, ця мова означає передусім одне: «Ідентичність. Нас мало, але ми маємо власну мову». Однак газети й журнали, як правило, виходять переважно літературною німецькою, трохи французькою і лише три відсотки – люксембурзькою.

Єроме Луллінґ, який викладає люксембурзьку ще й в університеті в німецькому місті Трір, критикує таке становище. «Люксембурзьку частіше використовують у газетах для весільних привітань або для жалобних оголошень, якщо хтось помер. Як на мене, то це прикро, оскільки люксембурзькою можна добре розповідати й актуальні події». Він сам щодня слухає радіо саме люксембурзькою.

Автор: Сюзанне Генн / Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе