Корупційний скандал у Туреччині
29 грудня 2013 р.Deutsche Welle: Пані Акгюн, як впливає розвиток подій у Туреччині на позицію турецького прем’єр-міністра Реджепа Таїпа Ердогана?
Лале Акгюн: Його становище ще ніколи не було таким хитким як зараз. За останні місяці Ердоган думав, що зможе мало-по-малу розширити свою владу і що він невразливий. Після заворушень довкола Гезі (масові протести, котрі почалися з акції проти забудови парку Гезі у центрі Стамбула. - Ред.) і нинішніх звинувачень у корупції я думаю, що його становище більше, ніж хитке.
- Наскільки корупційний скандал уже близький до його безпосереднього оточення?
- Дуже близький. Його син Білял викликаний до прокуратури на друге січня - не як свідок, а як підозрюваний. Ідеться, зокрема, про корупцію та відмивання грошей. Ця бомба тікає у будинку Ердогана.
- Два міністри уже мусили подати у відставку через те, що їхні сини очевидно замішані у корупційному скандалі. Що це означає для Ердогана?
- За аналогією Ердоган мав би також піти у відставку. Однак він уже говорить про те, що все це злі сили з-за кордону, котрі нині обрали своєю ціллю його сина, аби влучити в нього особисто. Це означає, що Ердоган ще якийсь час намагатиметься залишитися при владі. Окрім того, дедалі більше людей покидають партійний корабель, що тоне.
- Чи справді, на Вашу думку, за діями прокуратури, котра викриває корупцію в оточенні турецького уряду, стоять лише прибічники колишнього проповідника та інтелектуала Фетуллаха Гюлена, котрий мешкає у США?
- Я думаю, що так. Однак прибічники Гюлена не винайшли корупцію. У Туреччині багато років говорять про те, що Ердоган та його найближче оточення надзвичайно збагатилися. Це ні для кого не є таємницею. Однак те, що прибічники Гюлена завдали удару зараз, я - як і більшість оглядачів - пов'язую з образою на те, що школи цього руху були зачинені.
- Проти Ердогана знову відбуваються демонстрації, які не пов’язані з рухом Гюлена. Наскільки сильною є ця частина громадянського суспільства, котра не належать до обох консервативних таборів?
- Третя сила в Туреччині, тобто громадянське суспільство, котре насправді бажає більше демократії й відкритого суспільства, повинне зараз організуватися. Однак улітку я особисто стала свідком того, як молоді люди казали, що не розглядають себе як політичну силу: мовляв, ми не хочемо створювати партію, ми хочемо просто бути проти. Однак цього не вистачить. Ця сила, якій дуже багато хто симпатизує, повинна політично організовуватися. Під час виборів у Туреччині вона би легко подолала десятивідсотковий бар'єр.
- Як нині повинен поводитися Євросоюз, із яким Туреччина уже десятки років проводить перемовини щодо вступу?
- ЄС міг би багато в чому допомогти, якби він підтримував передусім громадянське суспільство за допомогою проектів та програм. Для того, щоб ці люди мали шанси організуватися таким чином, аби сформувати політичну силу.