Крок вперед, два назад - гомофобні настрої в українському суспільстві

У грудні цьогоріч виповнюється 20 років після скасування кримінального переслідування гомосексуалів в Україні. Україна зробила це першою на пострадянському просторі. "Тоді здавалось, що ще треба українським гомосексуалам, щоб жити без страху, відчувати себе вільними у вільній країні? Однак ситуація істотно не змінилась, мабуть, навіть стала ще гіршою" – цими словами експерта правозахисного центру для геїв та лесбійок "Наш світ" Олександра Зінченкова починається огляд становища сексуальних меншин за останні два роки, який презентували у п'ятницю, 9 грудня. За його оцінкою, українське суспільство стало більш гомофобним, і хоча держава вдає, що проблеми не існує, гомофобію підтримують на державному рівні.

Звіт свідчить: поняття "дискримiнацiя за ознакою сексуальної орієнтації" вже стає предметом обговорення влади і полiтики. Утім, Україна проводить полiтику подвiйних стандартiв у внутрiшньо- i зовнiшньополiтичних  сферах. Пiдтримуючи захiднi iнiцiативи з боротьби з гомофобiєю та дискримiнацiєю на мiжнародному  рiвні, влада майже повнiстю iгнорує такі проблеми всередині країни. Автори звіту зокрема відзначають різке посилення антигомосексуальних виступiв законодавцiв, чиновників, релiгiйних лiдерiв. Так, окремі політики й чиновники, вказано у звіті, озвучують свої особисті переконання щодо сексменшин, які пов’язані не стільки з декларованими ними полiтичними поглядами, як з релiгiйними уподобаннями.

Рівень гомофобії в Україні

Аби оцінити ставлення населення України до своїх гомосексуальних співгромадян, на замовлення центру "Наш світ" соціологічна компанія "TNS Україна" у березні цього року втретє провела репрезентативне опитування (попередні опитування проводилися 2002-го та 2007 року). На запитання, чи повинні жителі України, які мають гомосексуальну орієнтацію, мати такі ж права, як і інші громадяни країни, ствердно відповіли 36 відсотків респондентів (у 2002 році − 43%, 2007-му – 34%). Варіант "Ні, повинні бути деякі обмеження" цього року обрали 49 відсотків опитаних (2002 - 34%, 2007 - 47%). Усього в опитуванні щоразу взяли участь 1200 респондентів.

Тож, у порівнянні з попередніми роками, гомофобні настрої в українському суспільстві істотно посилилися. Щоправда, дослідники зауважують, що абстрактне сприйняття прав людини (на основі однієї лише статистики) може давати спотворену картину. Так, відповіді на два інших запитання на ще гостріші теми – одностатеві шлюби і виховання дітей гомосексуалами - показали справжній рівень толерантності. Частка респондентів, які визнають право гомосексуальних пар на офіційну реєстрацію своїх стосунків, не змінилася за 10 років - таких приблизно п'ята частина. Спостерігається й стабільне зниження частки тих, кому важко відповісти, і категоричних противників цього аспекту громадянської рівноправності. Аналогічні тенденції спостерігаються і у відповідях на питання про право гомосексуалів на виховання дітей.

Неприязнь через брак знань

В цілому, за результатами опитування, кількість українців, які ставляться до геїв і лесбійок так само, як до всіх інших жителів країни, і не відчувають по відношенню до них неприязні, становить 17-19 %. На думку соціолога Віктора Пушкаря, головною причиною, яка заважає українцям толерантно ставитись до геїв, є брак знань про те, чим є гомосексуальність та звідки вона походить. Адже люди схильні боятись незрозумілого. В інтерв’ю Deutsche Welle Пушкар зауважив, що деякі базові речі щодо сексуальної орієнтації слід пояснювати в межах шкільної програми, навіть у курсі біології. "Наприклад, що близько 5 % людей народжуються з генетичними варіаціями, які визначають схильність до гомосексуальності. Ці люди теж мають право бути щасливими. А пропаганда навряд може впливати на генетику", - переконаний Пушкар.

За спостереженнями правозахисника Сергія Бурова, який опікується освітніми курсами у сфері прав людини, у своїй більшості сучасна, надто студентська молодь є толерантною до сексменшин. Він припускає, що молода людина, яка отримує велику кількість різнобічної інформації просто змушена "вмикати" критичне мислення і робити самостійну оцінку. А це, вважає Буров, перший крок до особистої свободи від упереджень, які нав’язують у суспільстві.

Цікаво, що дані соцопитування свідчать про прямий зв'язок між рівнем освіти респондента і його або її сприйняттям гомосексуалів як рівноправних співгромадян. Чим освіченіша людина, тим вона більш схильна погоджуватися з твердженням, що "всі повинні мати однакові права". Андрій Маймулахін, співавтор звіту "Крок вперед, два назад. Становище геїв і лесбійок в Україні у 2010 – 2011 роках" зауважує, що більш демократичними у своєму ставленні були міські жителі, більш консервативними – селяни. Утім, за оцінкою дослідника, рівень гомофобії в Україні не відрізняється від ставлення до гомосексуалів у Росії, Білорусі, Молдові.

Як розповів Deutsche Welle Маймулахін, публікацію щодо соціального, правового й політичного становища геїв і лесбійок нададуть моніторинговому комітету Ради Європи, депутатам Європарламенту та посольствам країн ЄС.

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Тетяна Бондаренко