Європа перетворюється на фортецю
Назвати це перемогою язик не повертається. Принаймні коли йдеться про те, що напередодні чергових земельних виборів Анґелі Меркель конче потрібні були заголовки на кшталт: кризу біженців подолано! Отже, канцлерці наразі доведеться вдовольнитися відкладенням проблеми на пізніше. А пропозицію турків забирати назад всіх нелегальних біженців доводиться малодушно видавати за "прорив". "Якісний поступ" важко назвати козирем у виборчій боротьбі. Але більшого годі було чекати від цих дванадцятигодинних переговорів у Брюсселі. Надто спонтанною була пропозиція турків, надто багато нюансів залишаються непогодженими.
Меркель вже не викрутитися
Цього разу знову дійшло до суперечки зі східноєвропейськими лідерами. Вони образилися на те, що несподівані пропозиції Туреччини буцімто були за їхніми спинами погоджені з Німеччиною. Байдуже, що канцлерка це спростувала: деякі глави урядів все одно скрізь бачать "руку Меркель" і опираються всьому. Угорщина вкотре заперечує проти легального переселення сирійців до Європи, Будапешт не відступає на жоден крок у боротьбі з "чужинцями".
Насправді головна проблема турецької пропозиції - відсутність конкретної дати, коли ж вони зобов’язуються розпочати забирати назад всіх нелегальних біженців з Греції? Декому з європейських лідерів, крім того, видається зависокою ціна: заплатити ще три мільярди зверху за тих біженців, які проживають у Туреччині. Скасування віз для турецьких громадян вже за три місяці? Прискорені переговори про вступ Туреччини до ЄС? Проти кожної з турецьких вимог є застереження. При цьому всі європейські лідери єдині в тому, що вони хочуть якомога швидше закрити всі шпарини для прибуття біженців. Але Австрія і балканські країни вже мають напоготові засіб, який на їхню думку цілком годиться: просто закрити кордон з Македонією. Зрештою, це функціонує і без того, щоб іти на якісь поступки туркам.
Кінець цінностей
Чого на цьому саміті точно бракувало, так це дискусії про те, як можна торгуватися немов на базарі з Туреччиною, яка саме провокуюче руйнує свободу слова. За таких обставин переговори про вступ цієї країни мають бути негайно призупинені, адже у них теоретично немає жодних перспектив. Якщо, звісно, раптом цей критерій вступу до ЄС не буде взагалі викреслено з базових угод спільноти. Виключати цього не можна, якщо подивитися з якою жагою ЄС прагне укласти з Туреччиною угоду, за якою турки взяли би на себе головний біль біженців. У всякому разі критика на адресу Туреччини як кандидата на вступ була так само беззубою, як це буває лише на адресу Китаю. І це при всіх нинішніх ударах по демократії і правах людини в Анкарі. Про цінності в ЄС говорять хіба на свята, але точно не на самітах.
Так само швидко і беззастережно поховали і гуманність. Жодного слова про те, що буде з доведеними до відчаю людьми, які застрягли в Ідомені на македонському кордоні. І жодного слова про те, що Туреччину лише дуже умовно можна назвати безпечною країною, коли йдеться про повернення мігрантів. У всякому разі, це не правова держава, якою останнім часом намагається представити себе сама Туреччина.
Чи буде Туреччина у майбутньому просто силою запихати біженців з Іраку назад через кордон, у напрямку Мосулу? Вивозити великими транспортними літаками афганців назад у Кабул, відправляти без розбору всіх іранців додому?
У Німеччині існує право на індивідуальну перевірку причин втечі, а Євросоюз загалом має зобов’язання за Женевською конвенцією. Все це байдуже, якщо тепер є одна мета - довести кількість біженців до нуля. Ми наближаємося до мрії будь-якого правого популіста - зробити Європу фортецею. Прийнявши мільйон біженців, Євросоюз погруз у суперечках і ставить під загрозу власне майбутнє. ЄС готовий до будь-якої брудної угоди з Туреччиною і закриває наглухо всі свої двері. Як не подивись, це - жалюгідне видовище.