Коментар: Час Ципраса спливає
Уже давно відомо, що прем'єр Греції не має більшості, яка підтримувала б його політику, навіть у власній політичній силі. Протягом останніх місяців Ципрас був змушений дедалі частіше звертатись по допомогу у бік консервативної та соціал-демократичної опозиції, аби забезпечити виживання своєї коаліції, що складається з лівих та крайніх правих сил. Нещодавно з урядових джерел стало також відомо, що Ципрас остаточно втратить підтримку у парламенті, якщо за новий пакет допомоги та кредиторські умови проголосує менше ніж 120 лівих депутатів.
СИРІЗА остаточно посварилася
Тепер ці побоювання справдились: після нічного марафонного засідання грецького парламенту, що налічує 300 народних обранців, за пропозицію уряду проголосували 117 депутатів від партії СИРІЗА. Натомість 32 члени однойменної фракції проголосували проти, решта утримались.
Знову прем’єр завдячує своєю вирішальною перемою щедрій допомозі з боку опозиції. Більше того: опозиційні політики розгублено спостерігають за суперечками всередині правлячої політичної сили, які лунають на всю країну та щоразу сильно затягують засідання парламенту. Через це речник парламентської фракції консерваторів визнав своїм обов’язком сказати, що парламент - не центральний комітет лівих, де вирішуються внутрішньопартійні справи.
Усе це можна або вважати напрочуд кумедним, або ж обурюватися через такий стан справ. Крім того, можна пригадати і жахливий приклад режиму в НДР, де держава контролювала усі партії, долучаючи їх до складу уряду, що дозволяло їй десятиліттями існувати без справжньої опозиції. Та факт залишається фактом: далі так тривати не може. Глава уряду просто не може дозволити собі цього, щоб вірна йому половина партії виступала за політику економії, а інша половина водночас скликала "комітети боротьби" проти "колоніалізму ЄС", як це пообіцяв уже звільнений міністр енергетики та захисту довкілля Панагіотіс Лафазаніс.
Крім того, голова опозиції недвозначно заявив під час дебатів у парламенті: з понеділка більше ніякої безкорисливої допомоги для правлячої лівої партії не буде!
Тактик Ципрас
Тож у Ципраса не залишається іншого вибору, як піти на перевибори. Проте відразу він цього не робитиме. Спочатку - орієнтовно до кінця місяця - постане питання про довіру. Це - вдалий хід, за допомогою якого він зможе викрити невірних партійній лінії всередині своєї партії та перекласти на них відповідальність за провал першого лівого уряду в історії Греції.
Утім, опозиції рано радіти перевиборам: хоч лівий прем'єр-міністр і мусить шукати вихід зі скрутного становища та пояснювати, чому він розвернувся на 180 градусів за якийсь тиждень після референдуму та підписав у пакеті так розкритиковану ним угоду з кредиторами, і цим відкинув свою передвиборну програму. Але, на відміну від конкурентів, Ципрас має значну перевагу. Він належить до зовсім небагатьох провідних політиків країни, які можуть переконливо довести, що не мають нічого спільного зі старими партіями та політичними кланами, які довели Грецію до найгіршої економічної кризи у новітній історії країни.