1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Хто і навіщо дискредитує антикорупціонерів в Україні

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
18 серпня 2017 р.

Чи хоче того Петро Порошенко, чи ні, але справа антикорупціонера Віталія Шабуніна демонструє те, як українська влада намагається звести рахунки з неугодними, вважає Сергій Руденко.

https://p.dw.com/p/2iSYj
Акція на підтримку Національного антикорупційного бюро України, серпень 2016 року
Акція на підтримку Національного антикорупційного бюро України, серпень 2016 рокуФото: picture-alliance/dpa/S. Dolzhenko

Українська поліція повідомила директорові Центру протидії корупції (ЦПК) Віталієві Шабуніну, що його підозрюють у завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості панові Всеволоду Філімоненку. Суд вирішив поки що не брати під варту керівника організації. Мовляв, причин для цього немає. Влада, очевидно, вважає, що навіть сама загроза судового переслідування поставить під сумнів не лише репутацію Шабуніна, а й висновки щодо корумпованості політиків і чиновників.

Похід проти антикорупціонерів

Справа про побиття - вже друга, за якою проходить Віталій Шабунін. Кілька тижнів тому фіскальна служба звинуватила його в порушенні податкового законодавства. До цього директору ЦПК під софітами телекамер намагалися вручити повістку до військкомату, а в ЗМІ поширювали фейки про розтрату ним американських грантів. Шабунін несподівано перетворився на одного з героїв української політичної сцени, якому влада намагається приписати негативну роль.

Мета публічного "побиття" директора ЦПК одна: довести, що ті, хто сьогодні борються з корупцією в Україні, самі не без гріха. Мовляв, хіба може вимагати справедливості той, хто не може пояснити походження свого майна, або ж той, хто уникає мобілізації до лав ЗС і нібито ухиляється від податків? А якщо до такої людини приліпити ще ярлики "хом'ячок" і "скунс-активіст", як це роблять високопосадовці, то весь цей "тролінг" перетворюється на кумедну гру.

Сергій Руденко
Сергій Руденко

Ставлячи знак рівності між собою і громадськими діячами - антикорупціонерами, теперішня влада України робить величезну помилку. Адже чиновники живуть за рахунок держбюджету, тому суспільство має право порушувати питання про їхній матеріальний стан. Громадські активісти-антикорупціонери ведуть свою діяльність переважно за гранти іноземних держав. Але Верховна Рада вирішила зрівняти таких борців з корупцією з чиновниками і змусила їх заповнювати електронні декларації. Навіщо? А для того, щоб зайвий раз не виступали проти тієї ж самої влади. Що, звісно ж, викликало обурення представників НУО.

Внутрішній ворог держави

Справа про побиття, точніше про удар в обличчя людині, яка представилася журналістом, навряд чи завершиться ув'язненням для Віталія Шабуніна. Але кримінальне переслідування - хороший старт для політичної кар'єри керівника ЦПК. Навряд чи його можна порівнювати з Олексієм Навальним. Мабуть, і не потрібно цього робити. Але українська влада докладає максимум зусиль для того, щоб Шабунін ним став.

Хоче того Петро Порошенко чи ні, але справа Шабуніна демонструє те, як влада намагається звести рахунки з неугодними. Звісно, бити людину по обличчю - погано. Так, за це треба відповідати. Так само як треба відповідати і за розграбування країни, і за вбиту в центрі Києва "Небесну сотню", і за відсутність покарань для представників колишньої влади, і за розквіт клептократії за нинішніх посадовців.

Корупція була і залишається доволі небезпечним супротивником української держави, позбавляючи її майбутнього і призводячи до зубожіння українців. А тому боротьба з корупцією - справа не тільки влади. Це - справа всього суспільства. Чи залишиться на чолі Центру протидії корупції Віталій Шабунін чи ні, не так і важливо. Тому що в суспільстві є усвідомлення потреби боротьби з корупцією. Всі розуміють - так жити далі не можна.

Хто переможе корупцію?

За останні три роки в Україні створено передумови для ефективної боротьби з корупцією. Є чудове антикорупційне законодавство, працюють Національне антикорупційне бюро і Національне агентство з протидії корупції, запроваджене електронне декларування доходів чиновників.

Але політичної волі дати рішучу відсіч корупції немає. Тому що, якби така воля була, то Шабуніна "опричники" теперішньої влади не тролили б, а використовували б у боротьбі з клептократією. А так він виявився зайвим у політичній грі, де вже давно розписані всі ролі.

Справа Шабуніна - ще один хороший привід згадати про тих людей, які намагалися боротися з корупцією, але опинилися поза владними структурами. Про Міхеіла Саакашвілі, який ще під час перебування на посаді голови Одеської обласної держадміністрації створив Антикорупційний форум, про екс-заступників генпрокурора Давида Сакварелідзе і Віталія Каська. Вони кажуть про тотальну корумпованість української політики - аж до самої владної верхівки. І очевидно, що головний бій з корупцією - ще попереду.

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

 

Тиск на громадських активістів: повернення в часи Януковича? (04.08.2017)