Коментар: У полоні Володимира Путіна

Взяття в полон на Луганщині 17 травня двох російських громадян - Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва, які представилися військовослужбовцями Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу Збройних сил Росії, в чергове доводить присутність російських військових на Донбасі. Втім, Кремль, який встиг спочатку відхреститися від затриманих спецназівців, згодом назвав їх колишніми військовослужбовцями та вимагає від Києва їхнього звільнення.

Заперечення очевидного

За минулий рік українська сторона неодноразово заявляла про участь у війні на Донбасі російських військових. Більше того, офіційний Київ демонстрував докази цієї участі - захоплену в бойовиків російську техніку, документи військовослужбовців РФ та російських десантників, котрі "заблукали". Україна наполягає: саме російські військові захоплювали адміністративні будівлі на сході країни весною 2014 року, саме російські військові брали участь у розстрілі сотень українських військових, які виходили з Іловайського котла в серпні минулого року, саме російські військові в лютому 2015 билися за Дебальцеве.

Позиція Києва завжди була чітко артикульована: "ЛНР" і "ДНР" воюють з українською армією за допомогою російської зброї та за підтримки військовослужбовців сусідньої держави. Кремль в свою чергу завжди заперечував присутність підрозділів російської армії на території України. Мовляв, росіяни, що перебувають на Донбасі, прибули туди за власним бажанням, а не за наказом керівництва.

Позиція Кремля цілком зрозуміла: Росія не хоче визнавати себе стороною конфлікту на сході України. Для цього Володимир Путін і його команда готові на все: замовчувати факти загибелі на Донбасі своїх громадян, відхрещуватись від військових, що потрапили в полон до української армії, заперечувати факти поставок російської зброї в Україну. Хоч, очевидно, що без допомоги Москви і "ЛНР", і "ДНР" навряд чи б довго проіснували. Це розуміють не лише в Києві, але й у Берліні, Парижі, Вашингтоні.

Росіяни своїх не кидають?

Те, з якою завзятістю російська сторона заперечувала сам факт затримання двох бійців третьої бригади спецназу ГРУ Росії під містом Щастя на Луганщині, поставило під сумнів гасло: "Росіяни своїх не кидають". Виявляються, кидають. Ще й як кидають. Убитих на сході ховають у безіменних могилах, а полонених не визнають.

У сьогоднішній системі, сконструйованій Володимиром Путіним, російська армія перебуває в ролі безмовного заручника політики президента. Кожен російський військовий, опинившись сьогодні зі зброєю на Донбасі, вже завтра може стати непотрібним власній державі. Як це сталося з капітаном Єрофеєвим та сержантом Александровим. Їхня історія - це лише один з епізодів тієї безглуздої і жорстокої війни, яка сьогодні триває на Донбасі.

Після взяття в полон двох російських військових СБУ заявило про відхід з Луганщини 200 спецназівців третьої бригади ГРУ Росії. Москва, звичайно ж, навряд чи підтвердить цей факт. Та й ніхто, власне, на це сьогодні не сподівається.

Аргументи для Заходу

Кремль продовжує наполягати на тому, що в конфлікті на сході України він відіграє роль посередника. Мовляв, те, що відбувається, стосується виключно двох сторін - України й так званих "ЛНР" і "ДНР". Москва дотримується цієї позиції на переговорах і контактної групи в Мінську, і під час зустрічей нормандської четвірки.

Захід, схоже, змушений приймати цю позицію Росії по одній простій причині: ані Німеччина, ані Франція, ані США не готові йти на відкритий конфлікт з Росією. А він просто неминучий у випадку, якщо офіційно буде визнано факт російської агресії на сході України. Зрозуміло, що Володимир Путін за столом переговорів виглядає значно зручніше, ніж російські танки біля кордонів Євросоюзу.

Останні події на Донбасі ще раз продемонстрували: Володимир Путін не має наміру змінювати свою тактику щодо сходу України. І жодні домовленості - чи то в мінському, чи то в нормандському форматах не здатні зупинити Росію. Це повинні розуміти і в Європі, і в США. Хто зараз може гарантувати, що "зелені чоловічки" й "колишні" російські спецназівці, які перебувають сьогодні на Донбасі, не опиняться завтра в Латвії, Литві чи Польщі?

Які ще аргументи та докази щодо Донбасу має отримати світове співтовариство для того, щоб зрозуміти: з Путіним можна домовлятися лише про одне - про відхід Росії зі сходу України? Іншого предмету для переговорів і не повинно бути. Оскільки в полоні Володимира Путіна може опинитись не тільки російська армія, але й весь світ.

Автор: Сергій Руденко, журналіст, головний редактор сайту телеканалу "Еспресо TV", автор книг про українських політиків