Коментар: Ушкоджена Європа
ЄС тріщить по швах. Його єдність руйнується. Він виглядає хаотичним та ушкодженим. Таким чином розташована перед будівлею Європейської Ради динамічна скульптура "Викрадення Європи", що викликає відчуття обшарпаності, мимоволі набуває символічного значення.
Неочікуваний наплив тисяч біженців, що його, як здається, не може зупинити навіть нашвидкуруч запроваджений прикордонний контроль, поставив ЄС на межу екзистенціальної кризи. Правова держава, людяність та солідарність - усі ці цінності, про які так часто згадують, - виявились більш крихкими, ніж очікувалось.
Під час позачергового саміту ЄС у Брюсселі лідери держав та урядів, здається, зуміли взяти себе в руки й не стали кидати в обличчя одне одному взаємні звинувачення. Суперечка відбувалась у діловому тоні - але це не допомого вирішити кризу. Визнати це був змушений і президент Ради ЄС Дональд Туск.
Держави на півдні ЄС скаржаться, що північні країни залишили їх наодинці з проблемою біженців. Східноєвропейські держави вважають, що опинились під тиском білшості, оскільки проти власної волі мають приймати в себе біженців, переміщених із Греції та Італії. Угорщина відчуває себе зрадженою Грецією, яка просто направляє біженців далі. Ставлення канцлерки Анґели Меркель у стилі "ми раді кожному" сприймається як занадто шляхетне та гостро критикується. Не лише з боку Угорщини, але й з боку президента Ради ЄС Дональда Туска.
Жодного реального рішення
Усі держави намагаються передати біженців далі - допоки вони не приїдуть кудись до Німеччини, Австрії, Швеції чи донедавна також Угорщини. Багато держав тим часом більше не зважають на європейське право. Дублінські правила щодо відповідальності за шукачів притулку, правила надання статусу біженця, правила відкритих кордонів - всі ці норми дедалі частіше трактують як завгодно і порушуються. Так далі продовжуватися не може.
Угорський прем'єр Віктор Орбан, який через свій ксенофобський популізм сам себе дискваліфікував, має рацію щонайменше в одному: убезпечення зовнішніх кордонів ЄС є передумовою для того, аби всередині могла й надалі зберегтися свобода пересування. Через те, що зовнішній кордон має дірки, шенгенська система знову й знову дає збій всередині. Орбан аргументує, що своїми парканами він захищатиме лише кордони всього ЄС і таким чином зробить іншим країнам-членам послугу. У цьому він, на жаль, не зовсім помиляється.
Також Греція, Болгарія та Іспанія частково облаштували на своїх зовнішніх кордонах паркани, контроль над якими здійснюється спільно з агенцією з охорони зовнішніх кордонів ЄС Frontex. Орбан сильно перебільшує, керуючись при цьому націоналістичними мотивами. На його кордоні права людини для біженців перестають бути дійсними. Але на права людини для біженців не зважають і інші уряди. Греція не піклується про біженців. Рівень забезпечення та умови розміщення там є просто кричуще несправедливими, оскільки біженці фактично кинуті напризволяще.
Стихійні табори в Хорватії так само жахливі. Умови в Кале, чи у Брюсселі, чи в інших стихійних таборах на території ЄС також не набагато кращі. Тому вказувати на інших пальцем та звинувачувати одне одного нічим не зарадить.
Центри прийому як замки в повітрі
Можливо позачерговий саміт і зміг трохи зменшити напругу, але біженцям це не сильно допоможе. Цілковитою авантюрою є оголошення про створення величезних центрів прийому у Греції та Італії, які мають бути зведені вже до кінця листопада з метою контролю потоку біженців. Це мало б передбачати, що зовнішні кордони будуть так укріплені, що в'їзд став би можливим лише через ці центри прийому. Це потребує величезних видатків та європейської прикордонної служби. На її створення, а також на те, аби змусити окремі держави відмовитися від суверенітету щодо власних кордонів, можуть піти роки, якщо це, взагалі, є можливим.
Перемогти причини для втечі, тобто озброєні протистояння у близькосхідному кризовому поясі чи бідність у Африці, - це чудова ідея. Про це політики ЄС розповідають казки вже багато років, без помітного успіху.
Щонайменше фінансова допомога
Залишається рішення, передати агенціям ООН з питань біженців та державам регіону щонайменше стільки грошей, аби мільйони біженців у Туреччині, Йорданії, Лівані та Іраку не голодували. Ця допомога є, власне, самоочевидною. Скандалом є те, що ЄС лише зараз відреагував на відчайдушні заклики ООН. Запізно, але тим не менш.
Справжнього рішення кризи біженців поки що не видно на горизонті. Ми впораємося, знову з ентузіазмом запевнила Меркель у Брюсселі. Але як саме - цього вона, на жаль, не сказала.