Вибори в Італії не призвели до однозначної урядової більшості і, таким чином, дали тривожний сигнал. 60 відсотків італійських виборців проголосували у неділю за популістські партії - або за лівих з "Руху п'яти зірок", або за правих зі списку чотирьох популістських партій, зокрема, за неофашистів. Наскільки розчарованими і обуреними мають бути люди через дії попередньої влади, щоб втекти до популістів, які обіцяють все, грають зі страхами, але насправді не надто дотримуються своїх обіцянок?
Політичний привид повертається
Політичний привид - екс-прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі, який воскрес й у свій 81 рік позиціонує себе як носія надії, отримав понад 13 відсотків, хоча він, як ніхто інший, є представником старої системи. А відкрито ксенофобський євроскептик Маттео Сальвіні навіть трохи випередив Берлусконі. І це вже не кажучи про фанів "Братів Італії", які також входять до правого популістського блоку. На іншому боці - протестна платформа "Рух п'яти зірок". Їхні лідери обіцяли італійцям манну небесну, бажаючи витрачати гроші, яких у країні просто нема. Для них Європа є цапом відбувалом і має більше сплачувати Італії.
Італійці хочуть щось нове, щось інше. Багато хто вважає, що їхня країна є абсолютно некомпетентною та заржавілою. Це розплата для лівого блоку під керівництвом нині правлячих соціал-демократів. Вони розділилися до виборів і, як і в Німеччині, подібно до соціал-демократів, - перебувають у стабільному падінні. Маттео Ренці, колишнього прем’єр-міністра, який подавав надії, повністю списано з рахунків. Реформи в Італії не просуваються, економіка зростає надто повільно, кількість безробітних занадто велика, проблему з високою чисельністю шукачів притулку не вирішено. Держапарат проїдає забагато грошей. Судова система повільна і неефективна. Заборгованість країни надмірна. Список негативних явищ для країни з третьою найбільшою економікою в Європейському Союзі можна продовжувати.
Принаймні передбачувано
Головний меседж виборців зрозумілий: як раніше все лишатися не може. Але нічого не зміниться, оскільки три великі блоки, скоріш за все, заважатимуть один одному у новому парламенті, тому що коаліція неможлива. Принаймні усі сторони ще до виборів виключили будь-які раціональні комбінації коаліції. Навіть малоймовірна коаліція між партією Берлусконі та правлячими соціал-демократами, теоретично, не має більшості в обох палатах. Якщо жодна з партій не посунеться, президент Республіки, ймовірно, скористається технічним урядом, який керуватиме до позачергових виборів. Така модель вже багато разів практикувалася в Італії. Це не відображає демократичну волю виборців, але принаймні забезпечує досить стабільну та передбачувану ситуацію.
Жодного рецепту
Французька союзниця правого популіста Сальвіні, лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен, привітала його зі зростанням підтримки виборців. На жаль, вона має рацію, що ця ніч виборів показала погані результати для Європейського Союзу в цілому. З високим відсотком голосів "за" популістів, одна з ключових країн ЄС дрейфує в тому ж напрямку, яким уже пішли Угорщина, Польща, Чехія, Греція та Австрія. У цих країнах популісти вже при владі або є частиною уряду. У Німеччині правий популізм також набирає обертів. У Брюсселі та інших столицях, окрім Парижа, немає рецепту, як зупинити прогрес популістів і націоналістів.
Італія не може собі дозволити багатомісячну урядову кризу. Якщо ринки втратять впевненість у належному розвитку Італії, держборг країним може стати занадто дорогим або взагалі невитримним. Маленьку надію дає лише оцінка італійського виборця на виборчій дільниці: "Ми, італійці, переживемо цю ситуацію, нам завжди вдавалось якимось чином подолати труднощі з нашою геть заплутаною системою".