Коли Девід Кемерон - на той час прем'єр-міністр Великобританії - оголосив про проведення референдуму щодо членства його країни в ЄС, він цілком міг обійтися й без нього. Дії Кемерона були продиктовані не юридичною необхідністю, а політичним тиском. Він запропонував виборцям дати просту відповідь "так" чи "ні" на зовсім непросте питання - і так занурив свою країну до глибокого політичного хаосу.
Коли президент РФ Володимир Володимирович Путін оголосив про проведення всеросійського голосування щодо масштабної конституційної реформи, він також цілком міг без нього обійтися. Путін діяв, виходячи не з конституційної необхідності, а тому, що відчував політичний тиск. Він запропонував росіянам дати просту відповідь "так" чи "ні" на надзвичайно складне питання. Адже конституційні питання, в першу чергу, стосуються розподілу влади та зачіпають найглибинніші основи держави та суспільства.
Політичний зліт Валентини Терешкової
Путін вирішив питання про владу ще до того, як оголосив голосування: для цього було влаштовано ціле шоу. Впродовж кількох місяців кремлівські політичні консультанти та політтехнологи ламали голову над тим, як Путін міг би зберегти владу й після завершення свого президентського терміну, не порушуючи положення конституції. Чи буде для цього створено новий орган влади, чи стане Путін лідером нової союзної держави, або ж очолить нове державне відомство? Всі ці сценарії активно обговорювалися в російському суспільстві.
Однак потім на політичний небосхил злетіла перша в світі жінка-космонавтка, героїня Радянського Союзу Валентина Терешкова: в ролі депутатки Держдуми від прокремлівської партії "Єдина Росія" вона запропонувала внести поправки до конституції РФ, які б дозволили Путіну залишитися при владі ще на два президентські терміни.
Звісно, якщо він сам того захоче. Останнім часом Путін заграє з публікою і каже, що не виключає можливості знову балотуватися на посаду глави держави, якщо для цього будуть створені необхідні умови. Такі умови йому тепер забезпечені. Приблизно три чверті росіян, за даними центральної виборчої комісії, попросили президента залишитися на своєму посту. Якраз такий результат ще кілька тижнів тому передбачали кремлівські астрологи. Адже саме це і є основною метою конституційної реформи - продемонструвати підтримку, надану Путіну в ході голосування, для утримання його при владі. Створити видимість легітимності там, де в реальності зберігається величезний моральний вакуум.
Висока ціна конституційних поправок
Путін пообіцяв росіянам "стабільність та безпеку", якщо ті схвалять поправки до конституції. У найближчий час він гарантує їм і одне, і друге - в цьому не сумніваються навіть його політичні опоненти.
Та якою ціною? Щоб це зрозуміти, треба щонайменше поглянути на інші зміни до конституції, які є нічим іншим, як продовженням віддалення Росії від Заходу та його ліберальної моделі суспільного устрою. Зокрема, в конституції тепер буде закріплено пріоритет російського права над міжнародним, а також віра в бога та відмова від усіх стилів життя, що не відповідають традиційним уявленням про родину.
Конституція захищає "історичну правду"
Судячи з усього, дух нової російської конституції можна буде відчути і за межами РФ. Розцінивши підтримку електорату, отриману під час нинішнього голосування, як схвалення свого курсу, Кремль і надалі рекламуватиме свою модель управління країною. Ліві та праві популісти по всій Європі можуть уже зараз розраховувати на ще активнішу підтримку авторитарних тенденцій з боку Кремля.
Тим часом для держав, які 30 років тому стали незалежними від СРСР, конституційна реформа в РФ може стати ще одним головним болем: адже документ захищає "історичну правду", в основі якої лежить давня радянсько-імперська інтерпретація історії.
При цьому, реформуючи конституцію, Росія поводиться чесно: новий текст документа концептуально відтворює все те, що характеризувало російську політику останні 20 років. Путін зміцнює свою владу та підігнану під себе авторитарну систему. На тих, хто на неї спирається та має з неї зиск, це діє доволі заспокійливо. Та все ж в останні дні в Кремлі панує помітний неспокій.
Популярність Путіна падає
Російська влада зробила все можливе для того, щоб голосування привело до бажаного результату. Але що якщо саме цей очевидний тиск укупі з різноманітними організаційними недоліками в підсумку призведуть до протилежного ефекту? Що якщо президент не зміцнить свої позиції, а навпаки - доб'ється того, що результати голосування не сприйматимуться серйозно та навіть призведуть до політичних протестів?
Рейтинг Путіна продовжує падати вже кілька місяців поспіль, російська економіка бореться з рецесією. Пандемія коронавірусу спустошує гаманці та різко знижує попит на продукти та послуги - зокрема й у Росії.
Путін може залишитися при владі до 2036 року
Коли колишній прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон зрозумів, що серйозно прорахувався з референдумом, він залишив свою посаду. Він оголосив про свою відставку перед телекамерами, визнав свою поразку, розвернувся й пішов, весело насвистуючи собі під ніс.
Якщо ж голосування в Росії також не досягне своєї політичної мети, президент Путін, зрозуміло, не зможе преспокійно піти на пенсію. Російська політична система не передбачає такого варіанту розвитку подій. Замість цього після внесення поправок до конституції Путін зможе керувати країною ще 16 років. Я передбачаю, що саме це він і зробить - незважаючи на всі політичні наслідки.
Коментар висловлює особисту думка автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.