Коментар: Прикрашанням ситуації Україні не допомогти
Останніми тижнями можна було принаймні потроху переконувати себе в тому, що ситуація в cхідній Україні якось та й заспокоїться. Хоч спостерігачі ОБСЄ на місці й повідомляли чи не щодня про якісь інциденти вздовж лінії зіткнення, важкі озброєння все ж застосовувалися лише зрідка. Тепер оманливе перемир’я позаду. З Донецька підтримувані Росією бойовики так званих "народних республік" провели масовану військову атаку вздовж важливої траси в західному напрямку. Це може свідчити про підготовку нового великого наступу, якого вже довгий час побоюються в регіоні.
Поки що ніхто не хоче говорити про провал мінських домовленостей, яких чотири місяці тому було досягнуто в білоруській столиці. Говорять радше про невдачі та порушення досягнутих угод. Західні політики висловлюють занепокоєння та застерігають від нового витка ескалації насильства. Так відбувається від самого початку конфлікту. І, здається, кожного разу вони водночас прикрашають ситуацію. Та чи можуть мінські домовленості взагалі працювати? Чи реалістичний мирний план, якщо навіть лише одна зі сторін не має жодного інтересу досягнути домовлених цілей?
Майже без простору для маневрів
Крихкий режим припинення вогню та часткове відведення важкого озброєння - єдині два пункти досягнутих у Мінську домовленостей, які за минулі місяці хоч якось були виконані. Поки що ані повстанці, ані Київ не зробили жодної серйозної спроби досягнути подальшого діалогу. Український уряд не хоче визнавати представників самопроголошених "народних республік" партнерами на переговорах. Адже прийти до влади (в непідконтрольних Києву районах Донбасу - Ред.) вони в принципі змогли лише за допомогою насильства, а також політичної та військової підтримки з Росії. Бойовики вимагають створення "Новоросії" на українській землі. Про який простір для маневрів задля досягнення згоди взагалі може йтися, коли мінські домовленості передбачають збереження державної єдності України?
Росія до сьогоднішнього дня відмовляється визнавати себе стороною протистояння. Та де факто ми спостерігаємо в Україні російське вторгнення. Адже там потрапляли в полон російські солдати, багато з них вже загинули на українській землі. Це питання виявилося настільки бризантним, що нещодавно в Росії було прийнято новий закон, що забороняє повідомляти про обставини загибелі військовослужбовців. Тобто йдеться про заходи втаємничення - так, нібито Росія справді перебувала б у стані війни. Та й так воно і є. Лише нещодавно ми бачили журналістські фото, на яких можна було побачити довгі колони російських танків, які транспортували в напрямку українського кордону.
На часі - підготовка до нових санкцій
Багато що вказує на те, що на сході України готується великий наступ. Якщо це станеться, мінські домовленості перетворяться на макулатуру. Прикрашання реальності на словах не допомагає вирішити ситуацію в Україні. Ніщо не свідчить про те, що Москва чи проросійські повстанці відмовилися від курсу на війну. Так миру досягти не вдасться. Україна може лише застерігати та озброюватися з огляду на цю "колосальну небезпеку", як її в четвер у своїй запальній промові перед парламентом у Києві назвав президент Петро Порошенко.
У питанні української кризи погляд міжнародної громадськості тепер спрямований на зустріч лідерів держав та урядів Великої сімки, яка відбувається цього тижня в німецькій Баварії. Чи є помилкою те, що Росія на цій зустрічі представлена не буде? Дехто вважає, що так, у тому числі, деякі німецькі політики. Але вони помиляються. Говорити з господарем Кремля в баварському замку Ельмау повз голови українців не можна. Велика сімка - просто-напросто непридатний формат для вирішення конфлікту.
Але саміт Великої сімки потрібно використати, аби визначити подальшу стратегію Заходу. Підтримувати дипломатичний діалог із Москвою - правильний шлях. До цього належить, у тому числі, й продовження розпочатого в Мінську процесу. Навіть якщо він ледве працює. Адже на даний момент цьому немає жодної альтернативи, крім війни. Росії ж водночас треба чітко дати зрозуміти, що кожний подальший виток ескалації ситуації матиме як наслідок різке посилення західних санкцій. Адже лише прикрашати ситуацію на словах вирішенню проблем не допомагає.