Меркель в Росії
17 листопада 2012 р.На зустріч у Москві канцлера ФРН Анґели Меркель з президентом Росії Володимиром Путіним під час німецько-російських урядових консультацій чекали з нетерпінням. Адже тиждень тому німецький Бундестаг ухвалив резолюцію з критикою Путіна, що викликала бурхливу реакцію у Москві. Здавалось, що німецько-російські відносини вже давно не були гіршими, ніж зараз.
Резолюція, ухвалена депутатами від партій ХДС/ХСС та ВДП, що входять до урядової коаліції, а також від опозиційної партії "Союз-90"/"Зелені", жорстко критикує внутрішньополітичний розвиток Росії та поводження російської влади з критиками всередині країни. Кремлівським елітам це не сподобалось, і критику вони відкинули у не менш жорсткій формі.
МЗС Росії навіть заявило про намір відмовитись на офіційному рівні спілкуватись з автором резолюції Андреасом Шоккенгофом, хоча він є не тільки координатором німецько-російського співробітництва у МЗС ФРН, а й заступником голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі. Все свідчило про наступ буревію у німецько-російських відносинах. Але до нього не дійшло.
Меркель демонструє спокій
Ще до міжурядових консультацій Анґела Меркель під час спільного виступу з Володимиром Путіним перед учасниками "Петербурзького діалогу" дала зрозуміти, що в основному поділяє критику, що міститься в резолюції Бундестагу, але погіршувати відносини з Росією не хоче. Спокійно і впевнено вона роз´яснила, що обопільна критика - річ в політиці звична.
Президент Путін також не був зацікавленим у загостренні ситуації. Замість цього він зупинився на успіхах та перевагах, перш за все економічних, двостороннього співробітництва, й рішуче спростував враження про гнітючу атмосферу російсько-німецьких відносин. Саме тоді увесь сполох від резолюції Бундестагу згаснув. То чи невже усе залишається як і раніше? Ні, такий висновок є дещо поверховим.
Обриси нового курсу Німеччини щодо Росії
Критика Путіна в резолюції Бундестагу радше виглядає на важливий крок у політиці Меркель щодо Росії. Тим більше, що за даними джерел у Берліні, відомство федерального канцлера брало участь у підготовці резолюції на початкових стадіях та підтримало її. За цим приховувався намір розпрощатися з політикою попередніх років відносно Росії та з надіями, пов´язаними з президентством Дмитра Медвєдєва.
Схоже, що нинішній федеральний уряд на чолі з Меркель більше не розраховує на суцільну модернізацію Росії у найближчій перспективі. Й у Німеччині, й за кордоном Меркель чітко дала зрозуміти, як вона розцінює повернення Путіна на посаду президента РФ. Проте при цьому канцлер залишила собі можливість проводити ділову та прагматичну політику щодо путінської Росії, з якою доведеться співпрацювати й у багатьох глобальних питаннях.
Звільнившись від тягаря таких помпезних визначень, як "партнерство заради модернізації" та "стратегічне партнерство", Меркель може проводити нову політику, розвивати добрі та взаємовигідні двосторонні відносини в економічній сфері. Не випадково у присутності Меркель та Путіна підписано низку угод між німецькими та російськими компаніями.
Водночас Меркель у політичному відношенні дистанціюється від Путіна та демонструє, що Німеччина більше не має наміру виступати в ролі адвоката у Європі. Про це, зокрема, свідчить те, що саме уряд Німеччини заперечує якнайшвидше надання росіянам безвізового режиму. Замість цього мова йде про "полегшення". Безперечно, це розчарувало Путіна, який проголосив досягнення безвізового режиму з Шенгенською зоною важливою темою своєї зовнішньої політики.
Не погіршення, а нормалізація
Невелике, але вагоме коригування Меркель курсу щодо Росії не ускладнює життя й президенту Путіну. Адже легкі зміни у політиці Німеччини не загрожують проголошеній ним головній меті - технологічній та економічній модернізації Росії за допомогою німецького ноу-хау. Тому було б помилковим оцінювати стан політичних відносин між Берліном та Москвою за ключовим словом "погіршення". Сторони, радше, пристосувались до нової реальності третього президентства Путіна. У німецько-російських відносинах розпочався новий період нормалізації.
Інґо Маннтойфель, керівник відділу Східної Європи та головний редактор російської редакції Deutsche Welle