Коментар: Не голосування, а фарс

Це мало стати подією за участі народу, щоб з'ясувати, чого хочуть каталонці. Принаймні саме так автори ідеї про відокремлення пропагували альтернативне опитування 9 листопада "9-N". Те, що мало стати репетицією вільного волевиявлення, виявилося керованим сепаратистами флешмобом, колективною рольовою грою, під час якої усі робили вигляд, начебто вони голосують. Опитування, яке раніше зупинив Конституційний суд, було позбавлене будь-якої юридичної легітимності. Відсутність будь-яких правових гарантій і списків виборців та той факт, що навіть герої мультфільмів Фред Флінстоун та Губка Боб могли зареєструватися, аби проголосувати один, два, три чи стільки разів, скільки їм забажається, доводить, що цей референдум не відповідає навіть базовим вимогам для того, щоб його результати могли бодай претендувати на реперезентативність. Зокрема й тому, що всі законослухняні каталонці, зокрема та більшість, яка не сповідує націоналістичні погляди, взагалі не взяли участь у таких виборах.

Голосування – не забавка

Але те, що стало фарсом, не мало б ним бути. Безумовно, голосування на виборчих дільницях – основа будь-якої демократії. Той, хто робить з народного волевиявлення пантоміму, знущається і над демократією. Палке бажання лідера Каталонії Артура Маса та каталонських націоналістів провести опитування всупереч усім законам демократичного порядку привело до великої помилки, яка заплямувала авторитет Каталонії та усієї Іспанії та показала країну у негативну світлі перед усім світом.

На той момент прихильники незалежності давно усвідомлювали, що "9-N" уже було не лише опитуванням народу, а актом воєнного виступу в умовах інформаційного протистояння. Чи наважиться іспанська держава силою придушити "велике демократичне свято" у Каталонії? Координатор сепаратистської платформи Жоан Ріголь нещодавно застерігав в інтерв’ю газеті El Pais: "Вони знають, що все може обернутися проти них, якщо вони перегнуть палицю. Поліцейський, який конфіскує урну, став би жалюгідним видовищем". Держава врешті вирішила не грати у цю гру. Ніхто не діяв непродумано, ніхто не підкидав дров у вогонь, флешмоб закінчився, і всі розбіглися по домівках.

А тепер?

Не у день виборів, а наступного дня, тобто 10 листопада, можна розпочинати тверезо розмірковувати про вирішення каталонського питання. Лише тепер, після того, як сепаратисти розіграли свій спектакль, а імідж іспанської влади не постраждав, настав час для початку мирних перемовин. Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой вже висловив бажання переговорити з лідером каталонців. "Сепаратист" Артур Мас зі свого боку також оголосив про намір надіслати листа Рахою та таким чином відновити "заморожений" протягом місяців діалог. Якщо обидві сторони не наполягатимуть на своїх позиціях, вони могли б вивчити можливості – наприклад, щодо Конституційної реформи, яка б закріпила федеративну модель, та реформування автономного статусу Каталонії .

Але Мас може у своєму листі знову поставити стару платівку: вимагати незалежності після проведення обов’язкового референдуму. Не варто черговий раз ставати на одні і ті ж граблі та знову говорити з владою країни, висуваючи максимальні вимоги. Державі не можна заявляти: все або нічого. Адже тоді у відповідь прозвучить: нічого.