Коментар: Нетаньяху, Конгрес і приниження

Своїм виступом перед Конгресом США ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньяху переслідував передусім одну мету: попередити парламентарів про ризики можливої "поганої угоди" адміністрації Обами із Іраном щодо атомної програми Тегерана.

Почесна мета, яка однак містить у собі проблему. Якщо і є десь за межами Ізраїлю якась інституція, що не дозволила б президентові Обамі піти на сумнівний компроміс щодо іранської атомної програми, то це - Конгрес США, в якому нині домінують республіканці. Це можна було побачити й цього разу: не встиг ізраїльський прем'єр зайти до зали засідань, як його почали зустрічати громоподібними оплесками.

Двопартійна підтримка

Підтримка Ізраїлю, розуміння його інтересів та чутливої ситуації в сфері безпеки традиційно велика для обох партій - як демократичної, так і республіканської. Ця традиція сягає своїм корінням набагато глибше за той момент, коли Нетаньяху вперше прийшов до влади. Як тільки мова заходить про Ізраїль, між обома партіями встановлюється єдність, яку в інших випадках не часто можна побачити у Вашингтоні.

Виступ Нетаньяху перед Конгресом став наслідком його домовленості із спікером республіканців Джоном Бейнером. Те, що вони так і не залучили Обаму до переговорів, останній справедливо сприйняв як глузування. Втім, абсолютно незалежно від цього конгресмени від обох партій дали зрозуміти, що під час атомних перемовин вони протистоятимуть будь-якій угоді, що не поважатиме ізраїльські інтереси в сфері безпеки. Добре знайомий із внутрішньополітичним життям Америки Нетаньяху мав би від самого початку включити це в свої розрахунки.

Уже роками сенатор Джон МакКейн критикує адміністрацію Обами за її ставлення до іранського атомного питання. Ще у січні він називав її надії на компроміс із Тегераном відірваними від життя. А лише вчора сенатор-демократ Чак Шуммер сказав, що він не довіряє іранцям.

Можна багато чого закинути Обамі, але він завжди залишався політичним реалістом. Тому він свідомий того, що проштовхнути американсько-іранську угоду, що не зважає на безпекові інтереси Ізраїлю, у США просто неможливо.

Удар в обличчя

Таким чином, Нетаньяху виступав у Конгресі перед аудиторією, яку зовсім не треба було переконувати в небезпеках "поганої угоди". Його застереження щодо іранського режиму загалом також не знаходили байдужих слухачів. І хоча він зумів вичавити із себе декілька слів, аби похвалити Обаму за його підтримку Ізраїлю, але сам виступ був схожий на удар в обличчя - і не лише американського президента, але й кожного окремого конгресмена.

Обама мав трактувати виступ Нетаньяху, з яким він зустрічався частіше за буд-кого серед політичних лідерів, як кричуще знущання над своїми спробами дійти істотного компромісу із Іраном. Те, що Нетаньяху зробив це лише за тринадцять днів до ізраїльських виборів у парламент, на яких він бореться за переобрання, робить його виступ безпрецедентним приниженням, що суперечить будь-якому політичному етикету.

Втім, у промові Нетаньяху також знайшла своє вираження і недовіра до американських конгресменів. Ізраїльський прем'єр, мабуть, вважає за необхідне звернутись з вимогою до Конгресу Сполучених Штатів, аби той завав президентові укласти міжнародну угоду, що може бути небезпечною для Ізраїлю. Як він дійшов до такого ставлення з огляду на той факт, що з 1949 року Конгрес надав Ізраїлю більше 120 мільярдів доларів допомоги, залишається таємницею Нетаньяху.

Відсторонені демократи

Через згадані вищі причини виступ Нетаньяху виявився контрпродуктивним. Як це і очікувалось, його слова не додали нічого нового до справи. Жоден із наведених ним аргументів не був по-справжньому новим.

Не зважаючи на те що досі не було закріплено ані загального компромісу, ані жодних окремих його пунктів, Нетаньяху знову стверджував, що США могли б досягти кращої угоди. На жаль, він втратив нагоду зі свого боку розвинути чи викласти нові ідеї, як саме можна досягти "кращого" компромісу. Подібними міркуваннями він міг би допомогти у вирішенні цієї нагальної проблеми. Замість цього він обмежив себе повторенням своїх добре відомих заперечень проти (можливо) поганої угоди, закликів до непохитності Конгресу по відношенню до Тегерану, та попереджень щодо того, що компроміс відкриє Ірану двері та ворота до атомної бомби.

Таким чином Нетаньяху сам вибив ґрунт з-під ніг власної же вимоги, яку він озвучив на початку промови, обговорювати Ізраїль без урахування партійних обмежень. Та обставина, що президент Обама, віце-президент Джо Байден та 57 конгресменів-демократів не прийшли послухати промову Нетаньяху, є чітким свідченням того, що Ізраїль щонайменше від сьогодні є контраверсійною темою. І це не може бути в інтересах самого Ізраїлю.