Коментар: Маріуполь - теж Європа

Україна вжахнулась. Упродовж останніх днів по всій країні люди приносять квіти і свічки на центральні площі. Це вираз їхнього співчуття жертвам масштабного ракетного удару по мирних жителях портового міста Маріуполь. Водночас це знак одностайності і єдності українців перед лицем насильства проросійських сепаратистів на сході країни.

Мало для кого лишається загадкою, скільки люті нині має таїтися і в головах українців. Люті на проросійських лідерів бойовиків, а також усіх тих, хто їх підтримує. Звідки ще, як не з Росії, надходить це важке озброєння, з якого умить можна вбити так багато людей, у тому числі жінок і дітей?

Цей напад є воєнним злочином

У Маріуполі було здійснено важкий воєнний злочин. Так само, як і тоді під час війни у Боснії, коли на ринковій площі Сараєва бомби підривали невинних людей. Зараз так само, як і тоді, потрібно вимагати притягнення до відповідальності винуватців масового вбивства в житловому кварталі Маріуполя. Однак на відміну від колишньої Югославії, нині публічних закликів у Європі не чути. Може Маріуполь просто занадто далекий для Європи?

Вражаючою є розсудлива реакція українського президента Петра Порошенка. Він найсуворішим чином засуджує злочин і вимагає наслідків. Однак він не закликає до відплати, а висловлюється за продовження дипломатичних зусиль для мирного врегулювання. Та попри це, потрібно сформулювати питання: якого успіху може досягти дипломатія, коли підбурювачі до війни із Донецька та Луганська хочуть просувати свої плани зі створення "Новоросії" за допомогою брутального насильства?

Цілі Росії незрозумілі

Військовий наступ, про який сепаратисти оголосили напередодні вихідних, не відбувся. Якщо до цього дійде, він може бути спрямований передусім на Маріуполь. Це було би кроком на шляху до створення сухопутного коридору між сходом України й Кримом, який нині Росія може забезпечувати лише морським або повітряним шляхом. Підтримка такого наміру з боку Кремля означала би перетин межі до відкритої війни з Україною. Адже без масштабної підтримки російських військових подібної кампанії реалізувати не вдалося б.

Можливо, ватажки бойовиків на Донбасі та їхні поплічники в Росії не хочуть цієї ескалації - або зараз не хочуть. Ймовірно, ракетні удари мають лише провокувати українців. Чи може, вони є частиною стратегії з дедалі глибшого затягування України у війну на виснаження, під час якої лінія фронту мала би змінюватися лише незначною мірою, але знову і знову гинуло би багато цивільних осіб.

Неприємні висновки для Європи

Як би ця війна не розвивалася, Європа має усвідомити неприємні речі. Усі попередні дипломатичні зусилля виявились марними. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров під час зустрічі зі своїми колегами в Берліні висловився за відвід важкого озброєння. А лише двома днями пізніше в Маріуполі вибухнули ракети. Випущені з підконтрольних сепаратистам територій. Це підтвердили й спостерігачі ОБСЄ на місці.

Неприємною правдою є й те, що скасування західних санкцій проти Росії, що було б зрозумілим з огляду на економічні причини, на цьому тлі з політичної точки зору є неможливим. Навпаки: якщо відбуватиметься подальша ескалація війни, а виглядає усе нині саме так, постане питання про нові санкції.

"Ми - Маріуполь", - так українці висловлюють їхню солідарність із жертвами бійні. За допомогою вислову "Je suis Charlie" європейські країни виражали солідарність із французами після терактів у Парижі. Водночас на ракетний удар по людях у Маріуполі європейська громадськість реагує стримано. Невже ми вже настільки звикли до війни? Багатьом українцям бракує рішучого сигналу підтримки із Заходу. Ясно те, що Маріуполь - у Європі. Однак чи Європа - також у Маріуполі? Європейці мають задавати собі й це запитання.