Державний секретар США Рекс Тіллерсон на зустрічі міністрів закордонних справ Великої сімки (G7) в італійській Лукці не залишив жодних сумнівів у тому, що Росія повинна змінити свою політику щодо Сирії та розірвати свої зв'язки з Іраном та рухом "Хізболла". Це прямий виклик Москві, якого ще кілька днів тому ніхто не очікував. Після газової атаки в Сирії Тіллерсон драматично змінив ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до Росії. Про жодне зближення не йдеться. Тепер, здається, Білий дім узяв курс на різку конфронтацію. І Тіллерсон знає, що в цій зміні курсу його підтримують міністри закордонних справ найважливіших країн Заходу. Італія, Великобританія, Франція, Японія, Канада та Німеччина не мали жодного іншого вибору, окрім як схвалити ракетний удар американців та підтримати новий підхід до сирійського конфлікту. Принципово всі міністри погодилися, що Росія повинна вийти з глухого кута, що Росія повинна вийти з глухого кута, який зветься Асад. А от щодо нюансів - тут єдності вже не було. Зокрема, міністри закордонних справ G7 не змогли домовитися щодо нових санкцій.
Як довго протримається така чітка американська позиція? Це питання ширяло у повітрі під час зустрічі в Тоскані. Зрештою, останніми тижнями Тіллерсон вже неодноразово змінював свою позицію щодо Сирії. Під час виборчої кампанії Трамп відкидав можливість американської інтервенції. Тепер же він все-таки завдав удару. Його держсекретар навіть зробив в Італії дуже далекосяжну обіцянку: США всюди втрутяться та змусять поплатитися кожного, хто чинить злочини проти невинних людей. Наддержава як світовий поліцейський, який в екстрених випадках може діяти й без мандату.
Назад до інтервенції
Отже, Трамп повернувся до позиції одного зі своїх попередників - Джорджа Буша-молодшого, який хотів боротися з "Віссю зла" та вів війну в Іраку, яку Трамп назвав великою помилкою. Дональд Трамп та Рекс Тіллерсон, очевидно, готові взятися не лише за Росію, але й водночас також за КНДР та її могутнього захисника - Китай. Погрози вдатися до "односторонніх заходів" можна привітати як енергійні та сміливі кроки. Але їх можна також розуміти як небезпечну гру зі спусковим курком.
Західні міністри закордонних справ у Лукці у своїй оцінці доктрини Трампа, що формується, все ще не досягли цілковитої згоди.
Тіллерсон не може розраховувати на практичну - фінансову та військову - підтримку своєї нової сирійської політики з боку західних друзів. Підтримка залишатиметься словесною. Жоден із шести інших учасників Великої сімки не хоче бути втягненим у кривавий конфлікт на кшталт сирійського. Сумнівно, що нова конфронтація з Росією дає шанс на політичний мирний процес у Сирії, про який мріє міністр закордонних справ ФРН Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel). Чи піде Путін на поступки та дасть Асаду впасти? Не так швидко. Можливо, у найближчому майбутньому, коли Асад більше не буде йому потрібним. Росіяни також спочатку почекають, стабілізується американська зовнішня політика чи наступного тижня у ній будуть нові зміни.
Стратегії все ще нема
На питання, чому Дональд Трамп змінив свою позицію з "Америка передусім" на "Америка всюди", ніхто досі не дав адекватної відповіді. Деякі спостерігачі у Вашингтоні підозрюють, що за цією зміною стоїть донька президента Іванка . Ця нашіптувачка без оплачуваної посади, але зі значним впливом апелювала до морального духу свого батька, щоб той використав унікальність Америки. Інші говорять про внутрішньополітичний обхідний маневр, яким президент хоче показати, що Росія не вплинула на вибори, а контакти його виборчого штабу з Москвою були абсолютно невинними.
Що ж буде далі? Речник Трампа у Білому домі не виключив нових повітряних ударів, якщо режим Асада знову використовуватиме при бомбардуваннях бочкові бомби, а він це робить регулярно. Чи справді США масово втрутяться у сирійську війну? Що врешті-решт Трамп вимагатиме від своїх союзників у Європі та по НАТО? Як поведуться США у вибухонебезпечному конфлікті з Північною Кореєю, якщо божевільний лідер цієї країни, як того можна очікувати, віддасть наказ про проведення наступного випробування ядерної зброї? Американська зовнішня політика порушує багато тактичних питань, однак її реальна стратегія все ще не є зрозумілою.