Обама 2015: Головне - увійти в історію
2 січня 2015 р.У завершальній фазі президентського терміну політичний годинник цокає значно швидше, ніж на його початку. Зараз із загрозою браку часу стикнувся чинний президент США Барак Обама. 2015 рік - це останній рік, коли він може впливати на політику країни. Адже після цього на політичній сцені США вже розгортатиметься боротьба за крісло у Білому домі, яке він муситиме звільнити. Через це багато хто очікує побачити у наступні місяці рішучого чи навіть норовливого Обаму. Зрештою, він має забезпечити собі респектабельне місце в анналах історії.
Для цього він спочатку захищатиме те, чого вже досяг - приміром, реформу в сфері охорони здоров'я. Якщо республіканці, відповідно до оголошених ними намірів, спробують її скасувати, Обама завадить цьому своїм "вето". Адже ініційованою ним реформою, яку в народі називають не інакше як "Obamacare", чинний президент на багато років вперед залишив свій відбиток в історії США.
Міграційна політика та економічне зростання
А от з реформою міграційної політики Обама, на жаль, не впорався. Республіканці й досі блокують закони, які дозволили б понад 11 мільйонам "нелегальних мігрантів" на тривалий час залишитися у США. Тож Обама змушений вдатися до видачі президентських указів, мета яких - не допустити репатріації багатьох іноземців.
Водночас як громадяни США, так і мігранти від Нью-Йорка до Сан-Франциско у виграші від високих показників економічного зростання в країні. Американський економічний двигун знову рокоче. З'являються нові робочі місця, житлова нерухомість дорожчає в ціні. Кон'юнктуру підігрівають і вкрай низькі ціни на енергоносії. Прогноз на 2015 рік залишається оптимістичним. Згідно з ним, курси акцій сягнуть нових рекордних позначок, а долар США подорожчає відносно до євро. Центробанк країни - Федеральна резервна система (ФРС) - до того ж оголосив про плани зміни відсотків за кредитами. Обама може записати оздоровлення економіки у перелік своїх досягнень.
Та йому треба більше. За зачиненими дверима глава Білого дому проводить перемовини з республіканцями щодо перспективи підписання договору про вільну торгівлю з країнами Азії та Євросоюзом. І хоч ліві демократи та профспілки скептично налаштовані щодо цих угод, Обама зможе у крайньому разі просто проігнорувати їх. У 2015 році він планує довести історію з угодами про вільну торгівлю до логічного завершення і завдяки цьому увійти в історію. Якщо йому не пощастить, то цим опікуватиметься вже його наступник і то не раніше, ніж 2018 року. А це означатиме три втрачених роки для США.
Безталанна зовнішня політика
Значно менше таланило Обамі досі у питаннях зовнішньої політики. Він волів увійти в історію як президент, який завершив війни в Іраку та Афганістані. Однак там знову точаться бойові дії. Ситуація у Сирії після активізації бойовиків "Ісламської держави" складніша, ніж будь-коли до цього. Обама й досі шукає правильну стратегію для цього регіону. Зараз існує мало підстав, аби стверджувати, що він її знайде у 2015 році.
Та й у відносинах з Росією усе виглядає вкрай похмуро. Москва не хоче відмовлятися від анексованого Криму. А саме це для Вашингтона неприйнятно. Опікуватися Східною Європою - це для Обами справа невдячна. Тож він делегував це завдання віце-президенту Джо Байдену. А той часто поводиться непрофесійно та емоційно. Українцям він не допоміг своїм показовим пафосом, тоді коли їм потрібна багатомільярдна фінансова допомога. На неї вони, ймовірно, марно чекатимуть і у 2015 році. Чим більше дірок демонструватиме український бюджет, тим меншим буде інтерес США до "того, що лишилося від України". Це просто трагедія.
Та не лише в Україні Обама збурив надії на краще життя. Колись він своїми промовами розпалив вогонь надії і в серцях молодих людей у країнах Північної Африки. Та, здається, це було вже дуже давно. Адже глава Білого дому змінив союзників і тісно співпрацює з армійськими можновладцями у Каїрі. Принаймні на Заході його за це ніхто всерйоз не критикуватиме.
Тим не менш, Обама й надалі шукає компромісів з Китаєм та досі не втрачає терпіння під час переговорів щодо іранської атомної програми. До того ж він працює над новою, сказати б, історичною політикою стосовно Куби. Це вселяє оптимізм на 2015 рік. А можна пригадати й слова Ґете: "Він пише історію, щоб позбавитися від минулого".