Останнього дня минулого року, 31 грудня, в Україні стартувала президентська кампанія. Через три місяці українці мають вибрати нового главу держави. Поруч з двома явними фаворитами цих перегонів - Юлією Тимошенко і Петром Порошенком - опинився актор Володимир Зеленський. У новорічну ніч він заявив про свій намір балотуватися в президенти України.
Участь художнього керівника "Студії "Квартал 95" у виборчій кампанії означає лише одне: підсумок нинішніх виборів передбачити буде вкрай важко. Адже відомий комік, судячи за даними соціологів, має шанс вийти до другого туру голосування. А це означає, що ні Тимошенко, ні Порошенко не можуть зараз почуватися упевнено.
Тимошенко проти Порошенка: матч-реванш
Упродовж останніх 15 років ми були свідками жорсткого протистояння цих двох політиків. Після "помаранчевої революції" Петро Олексійович програв Юлії Володимирівні боротьбу за прем'єрство. Сім місяців "війни" між тодішніми головою уряду і секретарем РНБО змусили президента Віктора Ющенка відправити у відставку обох. Через чотири роки, у другому уряді Тимошенко, Порошенко був міністром закордонних справ. А в 2014 році, після "Революції гідності", Петро Порошенко досить легко виграв президентські вибори у Юлії Тимошенко, яка кількома місяцями раніше вийшла з в'язниці.
Очевидно, що президентські вибори 2019 року мають принципове значення як для Тимошенко, так і для Порошенка. Для неї це третій і, очевидно, останній шанс очолити українську державу. Для нього - спроба втриматися на вершині влади і не втратити свій бізнес. Вона є затятим опонентом нинішнього президента і каже, що після її приходу до влади Порошенко "відповість за все". Він же натякає на те, що перемога Тимошенко неодмінно призведе до розвороту держави у бік Росії.
У найближчі три місяці саме Юлія Тимошенко і Петро Порошенко задаватимуть тон президентській кампанії. Хтось із них обов'язково вийде у другий тур і напевно стане президентом України. За великим рахунком саме ця пара, що опонує одне одному, є найбільш підготовленою до керівництва країною. Якою була Україна за президента Порошенка, ми вже побачили. Якою вона може стати при президенті Тимошенко, можемо тільки припустити.
Зеленський і помста Коломойського Порошенку
Упродовж 2018 року соціологи фіксували досить високі президентські рейтинги актора Володимира Зеленського і музиканта Святослава Вакарчука. Донедавна вони обидва входили до п'ятірки потенційних кандидатів у президенти, за яких готові були проголосувати виборці. І перший, і другий досить довго тримали паузу і не артикулювали своїх політичних амбіцій. У результаті рейтинг Вакарчука поповз вниз, а ось Зеленський зберіг своє місце в трійці основних претендентів на президентство.
31 грудня, за кілька хвилин до Нового року, замість традиційного звернення президента України на телеканалі "1+1" пролунала заява Володимира Зеленського про намір балотуватися на посаду глави держави. Прихильників нинішнього президента це сильно обурило. Вони сприйняли виступ художнього керівника "Студії "Квартал 95" як публічний демарш Ігоря Коломойського, якому належить канал, проти Петра Порошенка. Та й саме висунення Зеленського вони вважають помстою олігарха Петру Олексійовичу за націоналізований банк "Приват".
У чому ж полягає помста? Художній керівник "Кварталу" - не політик і ніколи політикою не займався, але у нього, судячи з опитувань, є всі шанси потрапити до другого туру виборів. Нинішній рейтинг Зеленського - це рейтинг недовіри до нинішньої влади. Українці, як виявилося, готові довірити свій голос коміку, що зіграв у серіалі "Слуга народу" роль президента Голобородька, а не делегувати президентські повноваження чинним політикам.
Зеленський, звичайно ж, не Рональд Рейган і ніколи не був губернатором. Але його участь у президентських виборах створює проблеми і Порошенку, і Тимошенко. Тому що й перший, і друга, вийшовши із Зеленським у другий тур, можуть йому програти. Питання лише в тому, чи має намір актор або ті, хто за ним стоїть, до кінця боротися за президентську булаву. Не виключено, що в разі виходу до другого туру Зеленський зніме свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко, яку зараз активно підтримує Коломойський. Останній адже публічно пообіцяв "піти на пенсію", якщо Порошенко вдруге стане президентом. Ну, а що Зеленський? Він поведе свою партію "Слуга народу" на парламентські вибори, які повинні пройти у жовтні.
Понад 30 претендентів на посаду президента України
Ще до офіційного старту президентської кампанії про свій намір взяти участь у передвиборних перегонах заявили понад 30 політиків. Хто з них пройде офіційну реєстрацію з внесенням обов'язкової застави у два мільйони гривень, стане відомо через місяць: 7 лютого - останній день реєстрації кандидатів у президенти України. Більшість претендентів на посаду глави держави розглядають цю кампанію як спробу заявити про себе напередодні парламентських виборів. Частина політиків гратимуть звичну для себе роль технічних кандидатів, відбираючи голоси або у Порошенка, або у Тимошенко.
Вибори президента дадуть також уявлення про десяток топ-політиків України. Серед них, судячи зі соцопитувань, крім Тимошенко, Порошенка і Зеленського, опиняться екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, колишній міністр енергетики і соратник Януковича Юрій Бойко, лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко, народні депутати Олександр Шевченко та Євген Мураєв, мер Львова Андрій Садовій. Чи зможуть вони у майбутньому конвертувати у щось отриманий на президентських виборах результат - питання відкрите. Особливо за умови, якщо до влади в Україні прийде новий президент.
На старті президентської кампанії можна лише констатувати, що в українській політиці так і не з'явилися нові обличчя, крім Зеленського. Через п'ять років після повалення режиму Януковича ми бачимо в рейтингах давно знайомих кандидатів. Основні претенденти - вже понад 20 років у політиці, інші - від п'яти до 15 років. У 2019 українці змушені знову вибирати кращих з гірших. Але робити це, завдяки Зеленському, напевно, буде цікавіше.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.