Ви, можливо, вже забули про тисячі людей, які маршували по всій Німеччині, тримаючи плакати "Stop TTIP!". План створення Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства (TTIP) - пакту про вільну торгівлю між ЄС та США, який так і не був підписаний, - був причиною для таких демонстрацій. Він уособлював все, що є неправильним в системі: неприборканий капіталізм, жадібність, загострення конфлікту між глобальною Північчю та Півднем, розрив між багатими та бідними, а також антиамериканські настрої в певних колах. У всьому цьому був винний TTIP.
Учасники протесту були стурбовані наступом американського капіталізму та його потенційним впливом на досягнення соціально-ринкової економіки. Критики рішуче виступали проти, наприклад, запровадження арбітражних судів, які є гарячою темою в Європі, особливо в Німеччині. Такі суди надають інвесторам можливість подавати позови проти уряду, якщо вони вважають, що закони країни обмежують їхні "легітимні очікування".
Прикладом може бути позов шведської енергетичної компанії Vattenfall проти Німеччини через виведення з експлуатації кількох атомних електростанцій. Відкриті та прозорі дебати могли б вирішити це питання.
"Дякуємо, Дональде!"
Врешті-решт, метою TTIP справді було руйнування торговельних бар'єрів по обидва боки Атлантики та скасування мит на рух товарів. Ми всі зараз знаємо, наприклад, що імпортне мито на авто, що завозиться з Німеччини до США, становить лише 2,5 відсотка, тоді як в іншому напрямку - до десяти відсотків. І саме це гніває Дональда Трампа та його однодумців.
Гнівні та недалекоглядні протести проти TTIP зіграли не останню роль у зриві амбітної торговельної угоди з адміністрацією попередника Трампа, Барака Обами. Але припустимо, що ця угода існувала б сьогодні. Якби б Трамп задумався про її припинення - як він зараз робить з Північноамериканською угодою про вільну торгівлю (NAFTA) - він був би зобов'язаний вести переговори, чим він так не любить займатися у питанні мит.
І тому Трамп - ділок, антиглобаліст та противник вільної торгівлі - стає іконою тих, хто виступає проти TTIP та для критиків глобалізації. Було б цікаво подивитися на гасла, з якими виступатимуть протестувальники, якщо Трамп зрештою потрапить до Німеччини. Одна з можливостей: "Дякуємо, Дональд!"
П'ятнадцять мільйонів робочих місць
Звичайно, захоплення "каральними" тарифами й паніка через можливе загострення торговельної війни наростають, і вимальовуються найпохмуріші сценарії. Але, як нещодавно зазначив президент Європейської Ради Дональд Туск, нинішня суперечка стосується лише 1,5 відсотка трансатлантичної торгівлі. І це одна з причин, щоб спокійніше підходити до розгляду цього питання.
Набагато важливішими є 15 мільйонів робочих місць, які залежать від відкритої торгівлі по обидва боки Атлантики. Трамп ніби виставив дзеркало для європейців, аби показати, що вони не є абсолютно бездоганними вільними торговцями, як вони люблять стверджувати.
Буде цікаво подивитися, як продовжуватиметься ця історія. Чи захищатимуться протекціоністи, чи закінчиться ера вільної торгівлі? Чи піде глобалізація в зворотному напрямку? Але всі ми повинні пам'ятати, що економічні зв'язки між ЄС та США складають майже половину світового валового внутрішнього продукту. Чи дійсно ми хочемо ризикувати цим?
Вільна торгівля працює
Тим часом інші показують, що вільна торгівля дійсно має майбутнє. Азіатсько-Тихоокеанський регіон тільки підписав угоду про вільну торгівлю (без США, тому що Трамп не хотів брати в ній участь, і без Китаю, якого не хотіли бачити інші країни). І нещодавно 44 африканські країни підписали угоду про зону вільної торгівлі.
"Пауза" в питанні тарифів на сталь і алюміній, щойно надана ЄС, має бути використана. М'яч зараз знаходиться на європейському полі, і зараз їм потрібно зробити пас. Навіть якщо питання TTIP зараз не на часі, можна знайти угоду, з якою зможуть жити і ЄС, і Трамп. Було б цікаво подивитися, що будуть робити противники TTIP - можливо, знайдуть нове страховисько, після того, як колишнє стало другом.