Почесний патріарх Православної церкви України (ПЦУ) святійший Філарет оголосив про намір відновити Київський патріархат, який буквально півроку тому став основою для створення ПЦУ. У четвер, 20 червня, так званий "помісний собор" УПЦ КП на чолі з Філаретом скасував рішення архієрейського собору цієї ж церкви про саморозпуск, входження до складу ПЦУ, а також відмовився приймати томос про автокефалію від Константинополя.
У Православній церкві України кажуть, що для таких рішень у почесного патріарха не було жодних повноважень і все це перебуває поза правовим полем. Але у будь-якому разі цей бунт матиме негативні наслідки для формування єдиної української православної церкви.
Два українці - три гетьмани
Відома приказка "де два українці, там три гетьмани" чудово ілюструє ситуацію, яка склалася сьогодні в українському православному світі. Здавалося б, отримання томоса про автокефалію від Вселенського патріарха раз і назавжди поставить крапку в тих непорозуміннях і чварах, які дотепер існували між представниками різних церков. Але де там. Створення в грудні 2018 року єдиної Православної церкви України, звичайно ж, стало важливою історичною подією в житті країни. Але воно, на жаль, так і не вирішило питання "гетьманства" в українській церкві.
Вже буквально через кілька місяців після проголошення ПЦУ патріарх Філарет публічно заявив про те, що новий глава церкви Епіфаній і президент Петро Порошенко його обдурили. Мовляв, знав би, що Епіфаній піде "кривим шляхом", ніколи б його не рекомендував на посаду голови ПЦУ. Що було обіцяно Філарету в разі створення єдиної православної церкви, знає тільки згадана трійця. Але очевидно, що одного статусу почесного патріарха ПЦУ йому здалося мало.
Ще півроку тому українці сприймали Філарета як справжнього героя, який відмовився від власних амбіцій заради майбутнього ПЦУ. Після отримання томоса почесний патріарх навіть отримав з рук президента Порошенка золоту зірку героя України. Але шана, слава і геройські відзнаки для 90-річного Філарета виявилися другорядними. Він хоче бути главою церкви. Навіть якщо ця сама церква півроку тому прийняла рішення про свій саморозпуск. Бажання Філарета бути "гетьманом" виявилося все-таки сильнішим, ніж можливість стати моральним авторитетом для українців.
Розлучення, майно і "дівоче прізвище"
Сьогоднішні дії Філарета виходять за рамки здорового глузду. Він збирає так званий "собор" УПЦ КП, на якому крім нього присутні лише два з 40 архієреїв, які, до речі, служать в Росії, відкидає томос і намагається реанімувати Київський патріархат. Його нинішні учні, які стоять на чолі Православної церкви України, натякають на те, що у 90-річного почесного патріарха почалися вікові зміни. Мовляв, Філарету варто було б більше відпочивати, а не боротися за владу в церкві.
Але почесний патріарх ПЦУ не має наміру йти на спокій. Він упевнений, що в Україні має існувати Київський патріархат, а не митрополія, на яку погодився Константинополь. І саме для цього Філарет заявив про відновлення діяльності УПЦ КП, наполягаючи на тому, що це - не розкол Православної церкви України, оскільки, за його словами, Київський патріархат існував починаючи з 1992 року. А це, очевидно, означає, що і все майно цієї церкви Філарет має намір залишити за УПЦ КП. Простіше кажучи, де-факто тепер будуть існувати два Київських патріархати - один є частиною ПЦУ, а другий продовжує своє автономне існування.
У Православній церкві України досить стримано коментують дії Філарета. Бунт почесного патріарха - перше, але далеко не останнє випробування і для ПЦУ, і для Епіфанія. 24 червня собор ПЦУ планує дати оцінку діям поки що ще почесного патріарха церкви.
Навряд чи собор буде піддавати анафемі Філарета і йти на загострення відносин з ним. Він просто перестане бути членом Православної церкви України. Якихось жорсткіших оргвисновків, з огляду на колишні заслуги патріарха, очевидно, не буде.
Що далі?
Примітно, що демарш Філарета стався на тлі спроб УПЦ МП оскаржити в суді реєстрацію Православної церкви України. Після відходу Порошенка з посади президента УПЦ Московського патріархату на чолі з митрополитом Онуфрієм намагається відвоювати своє право на існування в Україні.
А це означає, що процес становлення ПЦУ буде непростим і тривалим. Песимісти кажуть про те, що нинішні чвари в українському православ'ї позбавлять його томоса. Цього, напевно, хотіла б і Москва. Але навряд чи це відбудеться.
Важко сказати, чи розуміє Філарет, що його дії зараз грають виключно на руку Російській православній церкві (РПЦ). Тієї церкви, на боротьбу з якою він поклав чверть століття свого життя. Досі Філарет був певним маркером для українського православ'я. Відтепер його авторитет поставлений під сумнів. Тільки ось чому через це повинна страждати Православна церква України?
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.